Як же брать тебе, дївчино,
Як же тебе брать,
Що з білої хати батько
Не хоче віддать?…
Я не птах собі крилатий,
Я собі не птах,
Щоб з тобою злетїть вгору,
Минуть трудний шлях!
Я не дух собі, коханко,
Я собі не дух,
Щоб з землї тебе здмухнути,
Мов із квітки пух!
Я не мгла собі вечірня,
Я собі не мгла,
Щоб тебе від дня ясного
Заховать могла!
Я не гріб собі, дївчино,
Я собі не гріб,
Щоб з неволї шлюб нам взяти, —
Вічний шлюб взяли-б!
Ой, падають з верби сльози,
Падають дрібні…
Та колиж ти, моє сонце,
Зазориш менї?
|
