О, краю мій, засуджений на горе!
Що жде тебе? Чи відаєш же ти?
Який твій шлях ? Хто згине, хто поборе?
Де візьмеш сил до цїли твердо йти? А може й те, що ти не маєш цїли, Позбув ся щастя давних мрій, Та дожидаєш байдуже могили — Від мук спочити у землї сирій?
Нї, ще живі твої надїї красні;
Ти прагнеш волї, сьвітла, боротьби;
Але твій син дратує рани власні,
Про рідний край нема йому журби!
