Задами покрутили
Китайцї до землї;
„Ми — кажуть — і хотїли,
Та ще не завели.
Бо дуже молоденькі,
Пять тисяч лїт всього,
Звичайно — зелененькі, —
Де взять ладу того?
Але клянем ся чайом,
Усяким, який є:
Що дня розпочинаєм,
Та часу не стає…“
— „Гаразд! Люблю за вдачу,
Одмовив Дцу-Кин-Дзин:
Не трохи було, бачу,
У вас лихих причин.
Пять тисяч — лїта ваші…
Пять тисяч… Як згадать…“
І крикнув — радцям каші
Березової дать.
