Вікіджерела:Поезія сьогодні/21 травня

Від того дня вже другий рік пройшов.
У чистім полю знов лежу я в горю,
Гляджу на небо ясне… Надомнов
Знов плавле ястріб в лазуровім морю.

Обколесив, тепер шибнув стрілов…
Оттак і я простір думками порю,
Та темно в нім, на віки мглов густов
Закрила доля мою ясну зорю.

Так темно, зимно! Наче серце стине,
І думка в мізку мов пилина гине,
І ворухнуть не можу я рукою,

Коли спімну, що ні одно горяче
Дівоче серце не зітхне, не сплаче
І не затужить нищечком за мною.
10 мая 1880.