І в душі і в серцях наших пусто,
Сном та цьвіллю зусюди несе;
Тілько плазу мерзеного густо, —
Все до краю спустошено, все!
Почування сьвяті ми приспали,
На неправду нїхто не встає,
Нам кумир заступив ідеали,
Дух надбання нам жить не дає.
Час загоїть старі наші рани,
Так прикинулись гірші нові;
Лихо знов жене чорні тумани, —
Нам і гадки нема в голові.
Стоїть нива народна облогом,
Бідний край мій тернами поріс
І спіткнув ся за першим порогом,
Перших проміннїв волї не знїс!
.JPG)
