Вікіджерела:Поезія сьогодні/24 травня
Доля. (Львів, 1897)
Сьвітять зорі, сьвітять
З високого неба…
Та не думай, хлопче,
Що сьвітять для тебе!
Отся, з тисяч ясна,
Що всходить від бору,
Мов краєчок сонця,
Се — панова з двору.
Та друга, понижче,
Як злото хороша,
Що над ставом блима, —
Нашого пробоща.
Третя збоку іскри
Розсипа огнисті,
Мов куделю срібну,
То се — орґанистї.
Виблискують зорі,
Із полумя наче…
Лиш нема твоєї,
Хлопе-небораче!