Вікіджерела:Поезія сьогодні/28 червня
Доля. (Львів, 1897)
Зоря! Забилось серце полохливе…[1]
Де та журба? Куди подїв ся ляк?
Щоб збудувати всїм життя щасливе,
Хапаєть ся за спільну працю всяк.
Вперед! Вперед! Так кидають ся жили.
Чи розмовляють, чи мовчать уста,
Скрізь відчуваєш надзвичайні сили;
На шлях новий все сьміливо зверта.
Що пізний галас мертвих і слїпучих?
Збуди ся, краю! Сьвіт не весь потух!
От-от засяє красне сонце в тучах;
Зусюд повіяв животворний дух.
Летять могучі відгуки свободи
В міста, гаї, на села, на луги…
Старого храма пали трухлі сходи,
Не вдержали міцних ступнїв ноги.
—————
- ↑ Про 60-ті роки.