Повертав ся я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу. Як до лона припаду їй, Все на серцї виллю, Як вона менї любовю Кинеть ся на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсїм не котились. Ось і хата… З криком неня Біжить обнимати… І забув я в ту хвилину Все, що мав сказати.
