Хмура осїнь. Голосїння
Безвідрадне сьвітове
Зворушає знов болїння,
Моє бідне серце рве. Проминуло життє втїшне… Ледви дишу, весь поблїд; Спогадавши про колишне, Гірко плачу йому в слїд.
Що-ж? До краю треба плутать;
Вітер лютий дме в кістки,
Мов те листя мене крутить
Та швиря на всї боки.
