Вікіджерела:Поезія сьогодні/9 жовтня

Доля. (Львів, 1897)

Гай заворожено, лист не тремтить,
Море, осріблене місяцем, спить, —
В лонї відбили ся зорі…
Тільки до хвилї вітрець шепотить,
Злегка дмухне на просторі.

Дїцтво згадав я щасливе своє,
Спогад у душу спокій менї ллє,
Сон навіває на очи…
Все, що я втратив, все знов віддає
Чар сеї тихої ночи.