Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/В

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В.

Варовався кія, та палкою до̂став.
В Бозѣ надѣя, коли хлѣб в торбѣ.
В буддень по старецькі, а в недѣлю по панськи.
В великим постѣ не ходи в гостѣ.
В головѣ му вилами укладали.
В головѣ то̂к, в языцѣ цѣп; де схочу то змолочу.
В добру хвилю чекай злои.
В добрѣ ся не знає, а о бѣдным не гадає.
В дорозѣ, в гостинѣ памятай о худобинѣ.
Вези кобыло, хоть тобѣ не мило.
Великая руська мати.
Великій дуб, та дупловатый.
Великій рот у вола, а говорити не може.
Великій свѣт, а нема ся де дѣти.
Великій татарській ко̂нь, а дурный.
Великим панам трудно правду казати.
Великоє дерево поволи росте.
Великоє свято, що Климко в церквѣ.
Величаєся, як (выбачте) свиня в дощ.
Верещить, як дѣдько.
Вертится, як швець в ярмарок.
Весна раз красна. Вже дво̂рскои поливки хлиснув — та оброкового хлѣба покушав.
Вже менѣ и в пеклѣ го̂рше не буде.
Вже по всьому — вже клямка запала.
В живіи очи бреше.
В зимѣ сонце як мачоха — свѣтить, а не грѣє.
Взяв бѣс коня, най и уздечку бере.
Взяв го дѣдько за старый довг.
Взяв убогому поле, а богатому дав.
Взяв чорт бато̂г, най бере и пужало (бичиво).
Взяв чорт корову, нехайже и теля возьме.
Взяв чорт, як своє.
Вився, як гадина.
Винного двома батогами не бьють.
В коршмѣ нема пана.
В кропивѣ (на смѣтью) шлюб брав.[1] Власна хвальба не платить.
Власне лайно (шановавши слухи вашіи) нѣ смердить, нѣ пахне.
Влѣз в чужу солому, тай шелестить.
Влѣз межи молот и ковало.
В лѣсѣ був, а дров не выдѣв.
В лѣсѣ дрива рубають, а до села трѣски падають.
В лѣтѣ и качка прачка, а в зимѣ и Тереся не береся.
В мужа краду и перед него кладу.
Вмѣти не вмѣти, треба говорити.
В нещастью нема нѣ брата, нѣ свата.
В ночи всѣ коты буріи, а всѣ коровы сѣріи.
Во̂вцю скубуть, а козам на вѣжки дають.
Во̂дважный Жид и в школі (шановавши честь вашу) бздить.
Во̂д головы рыба смердить.
Во̂д дошки до дошки, а в середині анѣ трошки.
Во̂д дурня чую, то ся не дивую.
Во̂д злого давця бери и капця.
Во̂д ко̂нця до ко̂нця.
Во̂д козика до ножика, во̂д ножика до коника.
Во̂д лихого довжника и поло́ву бери.
Вод напасти и полу́ врѣжь а втікай.
Во̂д напасти не пропасти.
Во̂д огня бѣжу, а в воду скачу.
Во̂дпала му во̂д рота цыцка.
Во̂дпусти Боже грѣха, коли пригода лиха.
Во̂дпусти Боже, коли тра борше.
Во̂дсадив го, як кота во̂д сала.
Во̂д свого пана мила и рана.
Во̂дси рѣка, во̂дти гора, а в серединѣ бѣда (Галичь).
Во̂д смерти анѣ во̂дхреститися, аиѣ во̂дмолитися.
Во̂д рогу до рогу, хто кого ошукає, то хвала Богу.
Во̂дхрестишься во̂д дѣдька, а збудешься грѣха.
Во̂дчепися напаснику, я не була на празнику.
Во̂д чорта не буде добра.
Во̂з там мусить, де го кони тягнуть.
Во̂л гребе, и сам на себе персть мече.
Во̂льно собацѣ и на Бога брехати.
Во̂льно губцѣ в своѣй халупцѣ.
Во̂н собѣ байдуже.
Вовка ноги годують.
Вовка треба оженити.
Вовка у плуг, а во̂н к чорту в луг.
Вовка щось все до лѣса тягне.
Вовка як годуй, а во̂н у лѣс дивится.
Вовки го з-ѣли (бавится).
Вовк и личени̂ во̂вцѣ бере.
Вовк лежачи не утыє.
Вовкови барана з горла не выдрешь.
Вовк сытый и во̂вця цѣла.
Вовк старый не лѣзе до ямы.
Вовк хованый, пріятель перепрошеный, сын прибраный, а Жид хрещеный, то все непевни̂.
Вовк через послы не тыє.
Вода в решетѣ не встоится.[2] Вода все сполоще, лише злого слова нѣколи.
Вода з водою зійдется, а чоловѣк с чоловѣком.
В одній руцѣ палцѣ та не однакови̂.
Воду вари вода буде.
Вола голов не болѣла, коли корова теля родила.
Вола вяжуть мотузом, а чоловѣка словами.
Волом зайця не догонишь.
Волос сивѣє, а голова шалѣє.
Волочеся, як голодне лѣто.
Волочится, як волоцюга у плуга.
Волы, конѣ по оборѣ, а бѣда по перед очи.
Волы, коровы даю, але долѣ не вгадаю.
Волѣєшь свои воши бити, нѣжь чужіи гроши лѣчити.
Волю́ коловати, як просто ѣхати а бѣдовати.
Воробець на себе смерти не має. (Казка).
Ворог, то не птах, що в своє гнѣздо каляє.
Ворона хоть мала, а рот має великій.
Ворон воронови ока не выклює.
В очеретѣ шукає сука.
Впав в бѣду, як курка в борщ.
В пригодѣ мысль о свободѣ.
В пригодѣ по̂знавай пріятеля.
В свои чоботы хоче, го взути.
Все в сподѣ, не на верха.
Все гаразд, жѣнка ледащо, не зварить, не спече, коли нема що.
Все єдно, чи кнышь, чи пиро̂г.
Все йде в спак. — по̂шло на пси.
Все купишь, лише тата и мамы нѣ.
Все має, хиба ще птасього молока забагає.
Все мине, а грѣх зо̂стане.
Все ми сорочка не мила.
Все може нагородитися, ино страх нѣколи.
Все на бѣдного дригота.
Все недогода бабиній дѣвцѣ.
В середу постила, а кобылу вкрала.
Все рыба и хрущ мясо.
В службѣ треба ухом землѣ пріймати.
Встав, оперезався — зо всѣм зо̂брався.
Встань жѣнко — будемо говорити, бо люди о нас давно не говорять.
В Станѣславѣ[3] кождый на своѣй стравѣ.
Вступися грибе, най козарь сяде.
Встѣби мене Боже, де мя не потреба.
Всьо бери — а мене лиши.
Всьо в арендѣ — брехня не в арендѣ.
Всѣ паны, а хто буде (выбачте) свинѣ пасти.
Всюды бѣда—лишь там добре, де нас нема.
Всюды гаразд, де нас нема.
Всюды гаразд, а в дома найлѣпше.
В танцѣ два ко̂нцѣ; чи сам впадешь, чи тя трутять, то ся по̂бьєшь.
Втѣкай голый, обо̂друть тя.
В убогого все по обѣдѣ.
В убогого тогдѣ недѣля, коли сорочка бѣла.
В хатѣ як в загатѣ.
В часѣ погоды бо̂йся великои воды.
В чипци уродився, а на посторонку згине.
В чоботьох єй чоловѣк умер.[4] В чоботьох ходить, а босіи слѣды робить.
В чѣм паны бракують, в тѣм убогіи смакують.
В щастью не вмѣє чоловѣк статковати.
Выбераєся, як за море стрѣляти.
Вывѣв єго в поле.
Выдав го на зарѣз.
Выйшов на ѣцкову суку.
Вылетѣло, як мак, а учинили, як шпак.
Вымѣняв шило на швайку.
Выори мѣвко, посѣй рѣдко, уродится дѣдько.
Вырвався, як заяць с конопель.
Выслизнувся, як пискорь з матнѣ.
Высокій, як дуга.
Высокіи пороги на нашѣ ноги.
Выстрихнув го на блазна.
Вытрѣщив очѣ, як зарѣзаный баран.
Вытрѣщився, як дѣдько.
Выховав детину в добрую годину.
Выхопився, як Козак з маку (Казка).
Выщирив зубы, як цыганськи̂ дѣти до мѣсяця.
Выють тоє вже и вовки в;лѣсѣ.
Вѣно: або вовк зѣсть, або згине само.
Вѣтер божій дух.


  1. То є: на вѣру жіє.
  2. Говорливий не затримає тайну.
  3. Станѣслав або Станыславов обводовоє мѣсто над Быстрицею.
  4. Не мала чоловѣка.