Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/Я

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Я.

Я го кладу на полицю, а во̂н паде на лавицю.
Я забула, що я хора — як танцюй, так танцюй.
Язко (я) мовчить, а все знає.
Языком клепай, а руки при собѣ тримай.
Яка бѣда уродилась, така изгине.
Яка вѣра, така й офѣра.
Яка голова, така й мова.
Яка грушка, така й юшка.
Яка исповѣдь, такє розгрѣшеньє.
Яка кроква, така й лата, яка робота, така заплата.
Яка мама, така сама.
Яка неня, така й доня.
Яка плата, така подяка.
Яка прєдка, така нитка.
Яка пряжа, такє й полотно.
Яка пуга, така й смуга.
Яка пшениця, така паланиця.
Яка така пѣсенька лутша, нѣжь сварка.
Як Бо̂г несхоче, то хочь бы'сь десять голов мав, нѣчого не зробишь.
Як буде доля, то буде и льоля.
Як будешь паном, то все будешь брав даром.
Як було з ранку, так и до останку.
Якбы втяв.
Якбы го на сто коній всадив.
Якбы го окропом спарив.
Якбы з Богом говорив.
Якбы о голову йшло.
Якбы святіи до̂м перелетѣли.
Якбы сѣмь баб до него промовило.
Як бѣда, то до Жида, а як мине бѣда, най дѣдько бере Жида.
Як в житѣ куко̂ль, то хлѣбови поко̂й, а як звонець, то му конець.
Як в пекло кинув, так загинув.
Як гуляв, так гуляв; нѣ чобо̂т, нѣ холяв.
Як дерево зо̂тнуть, кождый трѣски зберає.
Як добра година, то знайдется родина, а в злій годинѣ нѣчог' по родинѣ.
Як дуды настроять, так дуды играють.
Якє дерево, такій клин, якій батько такій сын.
Якє житьє, така й смерть.
Якє корѣньє, такє й насѣньє.
Якє поѣхало, такє повернуло.
Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо.
Якє твоє царство, така й твоя сила.
Якє частованьє, такє дякованьє.
Якє ѣхало, такє й здыбало.
Як жито в оборозѣ, то надѣя в Бозѣ.
Як заграють, так танцюй.
Як звав, так звав, абы що дав.
Якій батько, такій сын, выкрали з дѣжки сыр.
Якій дудок, такій чубок.
Якій дѣдько печеный, такій и вареный.
Якій дѣдько с Химка, така єго жѣнка.
Якій ко̂нь, така и кульбака.
Якій мелник, такій млын, якій отець, такій сын.
Якій пан, такій крам.
Якій пастух, така й череда.
Якій пес на утрени, такій и на службѣ.
Якій „помагайбо̂г”, такій „бодайздоров.” — Якій розум, така й бесѣда.
Якій щепь, така ябло̂нь.
Якій, такій уряд лутшій, нѣжь проста служба.
Яки сани, таки сами.
Як коржа, так коржа; як спечемо, так дамо.
Як мо̂г, так допомо̂г.
Як Мурин нѣколи бѣлым, так дурный розумным не буде.
Як мы людям, так люде нам.
Як мы о людьох, так люде о нас говорять.
Як мысль, так мысль — таки буде Перемышль[1].
Як напився, то до кирницѣ задом обернувся.
Як не буде Ивана, то не буде пана.
Як не даси с прозьбы, то даси с принуки; а чого прозьба не докаже, то докажуть буки.
Як не прійме Бо̂г грѣхи за жарт, то буде шелесту богато.
Як не про̂дрешь очи, то про̂дрешь мошонку.
Як не сво̂й ходить.
Як огню стережеся.
Якого 'сь пива наварив, такоє и пій.
Як пес робить, так пес в чоботьох ходить.
Як по̂де душа по руках, то ся чортови до̂стане.
Як посѣяв, так зійшло.
Як прійшло, так ся розійшло.
Як пьє, то не проливає, як бьє, то добре влучає.
Як рыбу в сак половив.
Як свѣт настав, то рак не свистав.
„Як собѣ поживаєте?” — „От! часом с квасом, порою водою.“
Як собѣ постелишь, так ся выспишь.
Як спить, то не ѣсть, як ѣсть, то не дрѣмає.
Як с платка вывинув.
„Як ся звешь?” — „Михайло.” — „А робити хочешь?“ — „Нехайно.“ — „А борщу?“ — „Не хочу.” — „А пирога?“ — „Хоть бы й два.”
Як ся зійде Стрый и Лонець (рѣки), то буде свѣту конець.
„Як ся маєте?“ — „По серединѣ, як вчора так нынѣ.”
Як ся набуло, так ся избуло.
Як ся пріобрѣло, так ся из-ѣло.
Як ся убрав, так го урачили.
Як ся чоловѣк гаразд має, то и сусѣд буває.
Як-так, абы за моє стало.
Як ты ся тѣшишь, вороги ся смутять; як ты ся смутишь, вороги ся тѣшать.
Як тя видять, так тя пишуть.
Як умре детина, то мала щербина, а як тато, або мама, то велика яма.
Як умѣє, так пѣє.
Як хорошій, не жаль грошій, як поганый, копну ногами.
Як хто дбає, так и має.
Як хто хоче, так по своєй мамѣ плаче.
Як чоловѣк жѣнки не бьє, то в неи утроба росте.
Як чорт в очерет улѣзе, то в котру схоче дудку грає.
Як? — я не дяк, десять раз говорити, я скажу раз, але гаразд.
Як я ся гаразд мав, кожный мене добре знав — а як став убогій, не приходять гостѣ в мои пороги.
Я о цыбулѣ — а во̂н о часнику.
Ярь (весна) нашь отець и мати, хто не посѣє, не буде зберати.
Я Татарина зловив, а во̂н мене не пустив; (або в приказцѣ так): „Тату! я зловив Татарина.“ —„То веди го сюда.“ — „Не ведется бо.“ — „То держи го.“ — „Не держится бо.“ — „То пусти го.“ — „Не пускаєся бо.“ —


  1. Перемышль, стародавный го́род над Сяном, колись столиця княжества Перемыского — нынѣ обводовоє мѣсто, пребываніє руського Епископа. (Є тутки книгопечатня Словенско-руськая и проч.)... Кажуть люде, що якійсь царь строивши сей го́род, задумався, як го назвати?... Ажь чоловѣк якійсь приступивши к нему, сказав: Як мысль и проч... и во̂дси го́род назван Перемышлем. (?)