гапличок
| гапличок |
|
|
Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. от гапли́к. 2) Род узора в вышивке. КС. 1893. V. 278.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. от гапли́к. 2) Род узора в вышивке. КС. 1893. V. 278.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ гапли́к. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. КС. 1893. V. 278.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924