Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
65.

[62] Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевич всея Великія и Малія и Бѣлія Росіи́ самодержици

Пожаловали сотника чигириндубровского Ярему Илляшенка, велѣли ему дать сію нашу великихъ государей нашего царского величества жалованную грамоту въ Чигириндубровскимъ уи́зде на селцо прозиваемое Гусиное, для того в нинѣшнемъ въ 203 году, февраля въ 18 денъ, билъ челомъ намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству онъ Ярема: въ прошлих де годѣхъ служилъ онъ отцу нашему великихъ государей блаженнія памяти великому государю, царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія и Мадія и Бѣлія Росія самодержцу, и брату нашему блаженнія ж памяти великому государю царю и великому князю Федору Алексѣевичу всея Великія и Малія и Бѣлія Росій самодержцу, и намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству служить многіе годи со всякимъ усердіемъ, и за тѣ ево служби по нашему великих государей нашего царского величества указу, подданной нашъ войска Запорозъского обоихъ сторонъ Днепра, гетманъ Іванъ Степанович Мазепа, далъ ему Яреме въ наших царского величества Малоросиских городѣхъ вишшеписанное село с тяглими людми» а нашей великих государей жалованной грамоти на то село ему не дано, и чтоб мы великіе государи наше царское величество пожаловали его Ярему, велѣли ему на то село датъ нашу царского величества жаловалную грамоту. А въ листу подданного нашего войска Запорозского обоихъ сторонъ гетмана, Івана Степановича, [626] каковъ обявнлъ въ приказе Малія Росія синъ его Яреминъ Кирила на то селцо за ево гетманскою рукою и за войсковою печатю сего ж февраля 18 дня, написано: февраля 3 дня нинѣшнаго жъ 1695 году разсмот-ряя онъ гетманъ на всегдашніе труди Яреми Илляшенка, сотника чигирин-дубрувского, которіе онъ будучи въ порубежномъ городе всегда тщателно и желателно творить, далъ ему селцо прозиваемое Гусиное въ уезде Чигириндубрувскомъ обрѣтающоеся, позволяя ему от людей тамошнихъ общихъ (: опрочъ казаковъ:) отбирать послушаніе и повинност для вспоможения до-мовихъ ево потреб; и чтобъ ему Яреме нихто из старшини и черни во владѣнія того селца никакой не чинилъ препони; а войтъ того селца с тяглими людми во всемъ должност какъ надлежитъ отдавали. I мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ, всея Великія и Малія и Бѣлія Росій самодержци, наше царское величество, слушавъ того ево Яремина чолобитя и подданного нашего войска Запорозского обойхъ сторонъ гетмана, Івана Степановича, листа, пожаловали ево Ярему за ево вѣрніе и радѣтелніе служби отцу нашему великихъ государей блаженнія памяти великому государю, царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія и Малія* и Бѣлія Росій самодержцу, и брату нашему блаженнія ж памяти великому государю, царю и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія и Малія и Бѣлія Росій самодержцу, и намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству, велѣли ему тѣмъ вишшеписаннимъ селцомъ с тяглими людми владѣть, буде которіе тягліе люди из давних лѣтъ въ войсковой росписи не написани и на нашей царского величества службѣ в походехъ войнскихъ нѣгдѣ не были, и послушаніе и повинность отбират, и пожитки употреблять. На что і сію нашу великихъ государей нашего царского величества жаловалную грамоту дать ему указали; [63] а казаки въ томъ селцѣ живущіе и в войсковомъ списке обрѣтающіеся имѣютъ быти при свойхъ волностях ненарушимо. И то мы великіе государи наше царское величество силою сей нашей царского величества жалованной грамоти, ему Яреме и наслѣдникомъ ево укрипляемъ и утверждаемъ, потому что онъ ту нашу царского величества милость и жалованъе получилъ за свой вѣрніе и знатніѳ къ намъ великимъ государемъ и нашому царскому величеству служби; и чтоб впредъ смотря на тѣ ево служби и вѣрное радѣніе наслѣдники роду ево также намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству и нашимъ государскимъ наслѣдникомъ служили. А для вящаго утвержденья нашей царского величества милости сеѣ нашу великихъ государей нашего царского величества жалованную грамоту утвердить нашего царского величества печатю повелѣли. Писана ся наша царского величества жаловалная грамота въ нашомъ царствуй щемъ велицемъ градѣ Москвѣ, лѣта от созданія мира 7203 мѣсяца февраля 23 дня. Государствованія нашего 13 году.

Въ подлинной подписано тако: Великихъ государей іхъ царского величества дякъ Василий Посниковъ.

На сей копій товарищъ значъковйй полъку Дубенского владѣлецъ села Гусиного подписалъся.

Съ подлинною грамотою читалъ и подписалъся полковый лубенскій пи-саръ Стефанъ Савіцкий.

[16] К сим копіам [61] по листах [616] писар полковый Савіцкий [62] полковый [63] лубенский [64] писар Степан Савіцкий [65] руку приложилъ.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.