Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./108

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[199] ЛОХВИЦКОЙ СОТНѢ.

Копѣя премошнѣй шои грамоти государственной на село въ уездѣ Лохвицкомъ Безсали, Гамалѣямъ данънои, по ко торой тимъ селомъ владѣютъ тепер Александер и Тосифъ Гамалѣй.

Да при томъ и унѣверсаловъ гетманских на тое село Безсали виданних копѣй приложении.

Копѣя.

[200] 27.

Божіею милостію пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе велікое государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ Петръ Алексѣевичъ всея Великия, и Малия, і Бѣлия Россий.... пожаловали войска Запорожского знатного въ войску Запорожскомъ товарища Михайла Гамалѣя, велѣли ему дат сию нашу великих государей, нашего царского величества, жалованую грамоту на село Безсали, в Лубенскомъ полку, въ Лохвицкомъ уйзде, со всѣми к тому селу принадлежащими угодый, и на мелницу на реки Сулѣ, в селѣ Ручкахъ, прозиваемую Неишсаловъ, для того в нынѣшненъ 202-мъ году, ноября въ 17 д., былъ челомъ намъ великимъ государемъ, нашому царскому величеству, онъ Михайла, въ прошлих де годѣхъ дѣдъ ево, и отецъ и он служили отцу нашему великих государей блаженія памяти великому госу дару, цару и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія, и Малія, и Бѣлия Россій самодержцу; и брату нашему блаженія памяти ж великому госу дарю, царю и великому князю Феодору Алексѣевичу, всея Великія, и Малия, и Бѣлия россий самодержцу; также нынѣ і намъ великимъ государемъ, нашему царскому величеству, отецъ ево, и он Михайло, служат со всякимъ усердіемъ многie гoди. І за тѣдѣда и отца, и за ево службы по нашему вели ких государей, нашего [2005] царского величества указу подданной нашъ, Войска Запорожского обоих сторонъ Днепра гетман Іванъ Степановичъ Ма зепа, далъ ему Михайлу в нашихъ царского величества Малороссийских городѣхъ для пожитку и пополненія войсковой службы в уйзде Лохвицкомъ село Безсалы съ людми посполитими и со всѣми к тому належащимы угодій, да мелницу, прозиваемую Неишсаловъ, на гребле въ селѣ Ручках на реки Сулѣ; и на то село и на мелницу далъ он гетманъ Іванъ Стефановичъ ему Михайлу для владѣнія листъ свой, а нашей де великих государей, нашего царского величества, утверженой жалованной грамоти ему Михайлу на то село не дано; и чтобъ мы велікое государи, наше царское величество, по жаловали ево Михайла, велѣли на то ево вишеписанное село Безсали со всѣми угодій и на мелницу датъ нашу царского величества жалованную гра моту. А по листу подданого нашего войска Запорожского обоихъ стороны Днепра гетмана Івана Стефановича прошлого 201-го году, августа 18 д., каковъ онъ Михайло обявилъ въ приказѣ Малия Россій, за ево гетманскою рукою и за войсковою печаттю, написано: видя онъ гетманъ въ войску Запорожскомъ знатного войскового товарища Михайла Гамалѣя къ великимъ государемъ служби, и то преж сего дѣдъ его в томъ же войску показалъ служби свой анинѣ отецъ ево генералной асаулъ Андрій Гамалѣй пристой ніе обявлялъ и обявляет дѣлности, далъ ему Михайлу в уезде Лохвицкомъ село Безсали, съ людми посполитими и со всѣми к тому селу принадлежа щими угодій, да мелницу Нейшсаловъ на гребле въ селѣ Ручкахъ на реки Сулѣ; и какъ от людей посполитих того села послушаніе и повинност ему отбырат, так и смелници всѣ пожитки, опричъ мелниковой части, имати, съ розмѣрами и с приходами; и чтоб ему в томъ владѣній никто из старшини и черни, а особно полковик лубенской, не чинилъ препони. И мы пресвѣт лѣйшіе и державнѣйшie (201] великіе государи, цари и великие князѣ lоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія, и Малия, и Бѣлія Россій самодержци, наше царское величество, слушавъ того ево Михайлова чело быття и подданого нашего войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра гетмана Івана Степановича листа, пожаловали ево Михайла за вѣрніе і радѣ телнје ко отцу нашему великих государей блаженія памяти къ великому госу дару, царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу, и к брату нашому блаженія ж памяти къ вели кому государу, царю и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу, и к намъ великимъ государемъ къ нашему царскому величеству, службы дѣда и отца ево генералного асаула Андрѣя Гамалѣя и за ево Михайлови, велѣли ему тѣмъ вишеписанимъ се ломъ Безсаломъ и со всѣми къ тому селу приналежащими угодій, и с мелни цею на реки Сулѣ, в селѣ ручках, прозиваемимъ Неишсаловъ, владѣть; и как от людей посполитих того села Безсали (: кромѣ қозаковъ:) послуша ніе и повинност отбырат, так и смелници всѣ пожитки, кромѣ мелниковой части употреблят; на что и сію нашу великих государей, нашего царского величества, жалованную грамоту дат ему Михайлу во укрепление и во утвер женіе того вишеписаного на памятъ въпpeдбудущимъ роду ево дат указали. И то мы велікое государи, наше царское величество, силою сей нашей царского величества жалованной грамоти, ему Михайлу, и женѣ ево, и дѣтями, и роду ево, укрепляемъ и утвержаемъ; и быть тому селу и со всѣми къ тому селу приналежащими угодій и мелници за нимъ Михайломъ въ вотчинь; по тому что онъ ту нашу царского величества милость и жалованіе получилъ за вѣрніе и знатніе къ намъ великимъ государемъ к нашому царскому вели честву, дѣда и отца своего и за свой службы; и чтобъ въпред смотря [2016] на тѣ ево службы, и вѣрное радѣніе, дѣти ево и внучати, и правнучати, и кто будет по немъ роду ево, также намъ великими государемъ, надіому царскому величеству, и нашимъ государскімъ наслѣдникомъ служили; и то вишеписаное село со всѣми угодий, и мелница ему Михайлу, и женѣ его, и дѣ тямъ, и внучатамъ, и правнучатамъ въ роди их неподвижно; и волно ему то село продат, и заложит, и въ приданіе дат, и во всякіе крѣпости укрепит. А для вящаго утверженія нашей царского величества милости и вѣчнаго владѣнія тѣмъ селомъ со всѣми угодій, и мелницею ему Михайлу, и женѣ ево, и дѣтямъ, сеѣ нашу великих государей нашаго царского величества жалованную грамоту утвердить нашею царского величества государственою печаттю повелѣли. Писана сія нашего царского величества жалованная гра мота в нашемъ царствующемъ велицѣмъ градѣ Москвѣ, лѣта от созданія мира 7202-го, мѣсяця декабра 1 дня. Государстьованія нашего 12 году.

Въ подленой подписано: Великих государей іхъ дарского величества дъякъ Василей Бабининъ.

При той грамотѣ на золотих шнурах въ серебряномъ ящику государственная болшая печать.

Слѣдуютъ копій унѣверсаловъ гетманскихъ на тое жъ село Безъсали эъ протчійми угодіами виданнихъ которое теперъ держать Александеръ и Іосифъ гахалѣй.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.