Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./111

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Копія.

[203] 27.

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи и великіе князи Іоаннъ Алексѣевич, Петръ Алексѣевичь всея Великія, и Ма лія, и Бѣлія Россіи самодержцы.... пожаловали войска Запорожского знатного въ войску Запорожскомъ товарища Михайла Гамалѣя, велѣли ему дат сію нашу великих государей нашого царского величества жалованную гра моту на село Івахники въ Лохвицкомъ уѣздѣ со всѣми к тому селу принале жащими угодій, для того въ нынѣшнемъ 203 м году, генваря в 5 день, был челомъ намъ великимъ государемъ, нашему царскому величеству, онъ Михай ло: въ прошлих де годѣхъ дѣдъ ево, и отецъ, и онъ Михайла служили отцу нашому великих государей блаженныя памяти великому государю, цару и ве ликому князю Алексѣю Михайловичю, всея Великія, и Малія, и Бѣлія Рос сій самодержцу; и брату нашому блаженнія памяти великому государу, цару и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу, и нам великими государемъ нашому царскому величеству отецъ ево и онъ Михайло служат со всякимъ усердіемъ многие годы; и за тѣ дѣда и отца ево и за ево службы по вашему великих государей, нашего цар ского величества, указу, подданной нашъ войска Запорожского обоихъ сто ронъ Днепра гетман (Іван Степанович Мазепа дал ему Михайлу въ наших царского величества Малороссийских городѣхъ въ уездѣ Лохвицкомъ село Івахники съ Людми посполитими и со всѣми к тому селу приналежащими уго дій; и на то де село дал онъ гетманъ Іванъ Степанович ему Михайлу для владѣнія лист свой; анашей де великих государей жалованной грамоты ему Михайлу на то село не дано. І чтоб мы великіе [2036] государи, наше царское величество пожаловали ево Михайла, велѣли на то вышеписанное село Івах ники съ посполитими людми и со всѣми угодій дать нашу царского величе чества жалованную грамоту. А въ листу подданного нашого войска Запорожского обоих сторонъ Днепра гетмана Івана Степановича 1694 году, декабра 13, каковъ онъ Михайло обявил въ приказѣ Малія Россій за ево гетманскою рукою и за войсковою печатью написано: видя онъ гетманъ въ войску за порожскомъ знатного войскового товариша Михайла Гамалѣю и нам великим государем службы, и что преж сего дѣдъ ево въ том же войску показал службы свой анынѣ отецъ ево генералной асаулъ Андрѣй Гамалѣй пристой ніе обявлял] и обявляет дѣлности, далъ ему Михайлу въ уѣэдѣ Лохвицкомъ село Івахники съ ліюдми посполитыми и со всѣми къ тому приналежащими угодій, и позволяет ему тѣмъ селомъ владѣть и всякое от людей посполитых того села послушаніе и повниность отбир ат, и чтоб ему въ том владѣній никто съ старшины и черни, а особно полковник лубенскій, и никто изъ пол• чанъ тамошних, ни малое не чинили препоны; а войтъ того села Івахниковъ со всѣми посполитими тяглыми людми (doпpич казаковъ, которое имѣют быти ненарушно сохранены при своихъ козацких волностях :), дабы ему во всемъ повиновалися и надлежащое послушаніе отдавали. И мы пресвѣтлѣйшіе и дер жавнѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи Іоаннъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцы, наше царское величество слушавъ тово ево Михайлова челомбитъя и подданного нашего, войска Запорожского обоих сторонъ Днепра гетмана Івана Степано вича, листа пожаловали ево Михайла за вѣрніе и радѣтелнie отцу нашому, великих государей блаженнія памяти великому государу, цару и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій само держцю; и брату нашому блаженнія памяти великому государю, цару и вели кому князю Феодору Алексѣевичу, всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу; и нам великими государем, нашому царскому величеству службы дѣда и отца ево, генералного асавула Андрея Гамалѣя, и за его Михайлови, велѣли ему тѣмъ вышеписаннымъ селомъ Івахниками съ посполитими людмы и со всѣми къ тому селу принадлежащими угодій, буде которое посполитіс люде изъ давных лѣтъ въ войсковой росписи не написаны и на нашей цар ского величества службѣ и въ походѣхъ нигде не были, владѣть и послушаніе и повинность отбирать и всякіе пожитки употреблят, а іносторонным людемъ, которое сним съмежны обид ни въ чемъ никаких не чинит; на что и сію на• ших великихъ государей нашого царского величества жалованную грамоту дат ему указали, на памят наслѣдником его; акозакамъ 1204) въ томъ и ви шепомянутомъ селѣ живущіе и въ войсковомъ списку обрѣтающаяся имѣютъ быти при своих волностях нерушимо. И то мы великіе государи наше царское величество силою сей напой царского величества жалованной грамоты ему Михайлу и наслѣдником ево укрѣпляемъ и утверждаемъ, потому что онъ ту нашу царского величества милость и жалованіе получил за вѣрніе и знатніе къ намъ великимъ государем нашому царскому величеству дѣда и отца своего и за свой службы; а чтоб въпредъ смотра на тѣ ево службы и вѣрное ра дѣніе наслѣдники роду ево, такъже намъ великимъ государем нашому вели честву и нашимъ государскимъ наслѣдникомъ служили. А для вящаго утвер Жденія нашей царского величества милости сею нашу царского величества жалованную грамоту утвердит нашего царского величества государственною печатью повелѣли. Писанна ся наша царского величества жалованна грамота въ нашомъ царствующомъ велицемъ граде Москве лѣта от созданія 7203, мѣ сяця генвара 23 дня. Государствованія нашого[1]) дня.

У подлинной подписано тако: Великих государей іхъ царского величества діак[2]) Іванъ Волковъ.

[2016— 204] с подлинними сводилъ полковий Лубенскій писар Степанъ Савіцкий.

___________

  1. Залишено місце для числа.
  2. Написано-діокъ
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.