Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./126

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Копѣя с подленаго[1]).

[226 -Кулябки].

Пресвѣтлѣйшаго и державнѣйшаго великаго государа нашего его цар скаго величества войска Запорожскаго гетман Іоанъ Скоропадский.

Всѣмъ въобецъ и каждому зособна, а імено пану полковникови войска его жъ дарскаго пресвѣтлаго величества Запорожскаго лубенскому и луком скому до всѣмъ старшимъ и меншимъ того полку товариствомъ, и кому бы о томъ вѣдати надлежало, ознаймуемъ, ихъ по внесенной до насъ гетмана от пана Даниила Апостола, полковника его царскаго пресвѣтлаго величества Запор[ожјскаго миргородскаго, за зятемъ его паномъ Петромъ Кулябкою інстанцій, яко ствержаемъ село, именуемое Шаршнювка, ему наданное эъ мли нами его ж власними, одними на Лукомской, а другими на Лисогорской гребляхъ будучими, на рецѣ Суллѣ а особно два млини вешняқи на рѣкахъ Слѣпородѣ и Булатцѣ построенie, симъ нашимъ унѣверсаломъ такъ и вновь надаемъ ему ж пану Кулябцѣ село Калайдинцѣ 30 всѣми до оного принадлежитостями, тоест полями пахатними, сѣножатми, лѣсами и всѣми угодіями, позволяючи ему зъ всѣхъ посполитихъ жителей, въ селахъ Шершновцѣ и Калайдинцях будучих, належитое отбирати послушенство и повинность и зъ всѣхъ млиновъ его жъ власнихъ на гребляхъ Лукомъской и Лисогорской будучихъ, также из двохъ вешъняковъ всѣ розмѣровie эъ частю войсковою ку вспартю своего госпо дарства отбирати пожитки. Вѣдаючи прето о такой волѣ нашой, аби якъ панъ полковникъ лубенский, старшина полковая, такъ анѣ п. п. сотники лубенский и лукомский и никто [2266] інший не смѣлъ и не важился мененому пану Петру Кулябцѣ въ владѣнію выжейспецѣфѣкованихъ селъ двохъ и во отби раню зъ млиновъ розмѣровихъ эъ частю войсковою пожитковъ жаднихъ чи нити трудностей и перешкоди пилно варуемъ. Войти засъ Поменених Шер шновки и Kaлaйдaйцовъ селъ 30 всѣми посполитими людми (: опрочъ коза ковъ, которій імѣють ненарушне при волностехъ своихъ заховани быти:) повинни всякie належитое ему пану Петру Кулябцѣ без упору жаднаго отда вати послущенство и повинность мѣти хочемъ и грозно приказуемъ. Данъ въ Лукомлю, 24 марта, 1709 року.

Звишъменований гетманъ рукою власною.

Мѣсто печати.

А тут же докладаемъ, абы дозорца нашъ эъ тих пана Кулябки въ унѣвер» салѣ виражених всѣхъ млиновъ не важился поколющини и покабанщини ви бирати, лечъ оная пану Кулябцѣ належати мѣетъ. Также и до иншихъ мел ницких повинностей потягати его не имѣетъ, приказуемъ пилно. Въ Глуховѣ, генвара 11, 1710.

К сей копѣи бунчуковий товаришъ Петро Кулябка руку приложиль.

С подлинним читалъ и подписалъся полковый лубенский писаръ Степанъ Савіцкий.

____________

  1. Нагорі написано число —53-и закреслено.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.