Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./32
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Унів. Мазепи, що стверджує фундуш Раїни Могилянки й леrацію Саватія Вербицького, 1699. 24. І. | Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. Унів. Самойловича на с. с. В'язовок, Ольшанку, Луку, Хитці, Піски й перевіз, 1672. I. VII. (Іван Самойлович) |
Унів. Павла Тетері оборонний, 1662. 21. ХІІ. ▶ |
|
[88] Унѣверсалъ гетмана Івана Самойловича на добра монастирскіе (8).
Іванъ Самуйловичъ гетманъ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского.
Всей старшинѣ и чернѣ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского, меновите пану полковникови лубенскому, сотником, атаманомъ, и всему того ж полку товариству, и кождому кому бы колвекъ толко тот нашъ показанъ былъ унѣверсалъ, дано симъ до вѣдомости, поневажъ славной памяти давніе въ богу зешліе гетмани антецессоровѣ нашіе, упатруючи помяо-женъе хвали божой, абы для недостатку обытелѣ святіе не упадали, але абы тимъ барзе з вивишенъемъ церковъ святихъ и православное христіянское кгрекоруское множилися вѣри, зъ побожности своей на виживленіе и вспарте нужнихъ потребъ монастиревѣ Мгарскому Лубенскому село Вязовокъ з приналежностями, село Олшанку зъ вишним и нижним млинкомъ, такъ тежъ луки проэиваеміе Барнадинскіе из лескомъ под фолваркомъ занятимъ, и села Лука, Хицѣ и Пѣски названніе, и перевозъ на Лисой горѣ найдуючийся, такъ якося в себѣ мают, надали и своими утвердили унѣверсалами. Теди и ми до антецессеровъ нашихъ стосуючися побожности, наданніе на поыененній монастир права нашимъ нынешнимъ зътвержаемъ уневерсалом и вшелякіе припадаючіе на войско такъ въ селъ, яко и млиновъ, пожитки одбирать позволилисмо. Зачимъ абы жаденъ зъ старших и меншихъ войска Запорожского, особливо панъ полковникъ лубенский, сотники, атамани и нихто зъ товариства в томъ полку зостаючого въ спокойномъ держанъю, владеню, уживанъю и пожиткованю з помененнихъ селъ монастиревѣ Мгарскому Лубенскому не важилися найменшою быть перешкодою, повагою и владзою нашою гетманскою суворо приказуемъ. Писанъ въ Батурине 1 іюля, року 1672.
В подлинном подписъ таков: Іванъ Самуйловичъ, гетманъ войска его царского величества Запорожского.
Мѣсто печати гетманcкой.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|