Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[92] Унѣверсалъ Демяна Ігнатовича, гетмана, въ которомъ потверждаетъ млини Вовчанскіе, стосуючись къ грамотѣ государевой (5).

Демянъ Ігнатовичъ гетманъ з войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорозкимъ.

Ознаймуемъ симъ нашимъ писаніемъ кождому потребуючему того вѣдати, а меновите пану полковниковѣ войска его царского пресвѣтлаго величества Запорозкого лубенскому, сотниковѣ и атамаьовѣ тамошнему, и всему старшому и меншему войска его царского пресвѣтлого величества Запорозкого товариству и посполству и кому колвекъ показанно будетъ сіе писаніе, ижъ стасуючися[1] мы до великаго государа нашего его царского пресвѣтлаго величества на данной грамотѣ тудежъ и од антецессоровъ нашихъ славнія памяти зешлихъ зъ того свѣта прошлихъ гетмановъ вътожъ наданнихъ унѣверсаловъ велебнимъ въ богу господиномъ отцемъ іеромонахомъ [2] ігуменомъ и въсей еже о христѣ братіи́, будучой въ монастиру Мгарскомъ, на млини Вовчанскіе, которіе честніи́ отцеве свои́мъ власнимъ коштомъ и працею тую греблю не рецѣ Волчанцѣ под селомъ Вовчкомъ займали и фундували. Вътожъ и мы потрафляючи надаемъ велебному въ богу отцу ігумену мгарскому сей нашъ унѣверсалъ зъ канцелляріи́ войсковой зъ подписомъ руки и печати нашой войсковой потверждаючи, аби вишъменнованимъ отцемъ монастира Мгарского инокомъ на той греблѣ стоячих млиновъ мелники въ отбиранию припадаючого розмѣру не были перешкодою, варуючи медницкой третой мѣрочки, а ежели козацкой служитъ, теди по половинѣ повиненъ брат. Прето по вишшемененной старшинѣ і чернѣ казацкое жадаемъ, абы не ображаючи и не нарушаючи въ наданню на монастир вишшевираженнихъ пожитковъ и зъ поссесіи́ ихъ не отриваючи, не важилися того чинити, лечъ цѣле и ненарушоне молебствуючи за его царского пресвѣтлаго величества маестатъ, и за нас войско Запороэкое, въ диспозицію онимъ оцемъ подавши, съпокойне держали и пожитковали. А если бы хто противнимъ быти мѣлъ, и честнимъ оцемъ перешкоду чинилъ, а нас тое вѣдати дойдетъ, такового на горлѣ карати обѣцуемъ, сурово приказуємъ. Данъ в Батуринѣ, генвара 8, 1670 году.

У подлинномъ подписано тако: Демянъ Ігнатовичъ, гетманъ его царского пресвѣтлого величества войска Запорозкого.


  1. Написано — стусуючися.
  2. Тут залишено місце для імені.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.