Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./47

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. (1931
Грамота Петра I Iв. Марковчу сотнику прилуцькому на млини, ґрунта, с.с. Кроти й Колесники, 1718. 7. VI. (Петро I)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

[100] Копій на которое маетности подлинних крѣпостей не явлено[1]).

СОТНѢ ПИРЯТИНСКОЙ.
[Марковичів].

Копія.

Божіею поспѣшествующею мылостію мы пресвѣтлѣйшій и державнѣйшій великій государъ, цар и великій князь Петръ Алексіевичъ въсея Великія и Малiя и Бѣлія Росій самодержецъ . пожаловали войска нашего Запорожского, Прилуцкого полку сотника Івана Маркова[2]), за ево къ намъ великому государю къ нашему царскому величеству въ войску За порожскомъ службы, повелѣли ему дать сію нашу царского величества жало ванную грамоту, для того, въ нынѣшнемъ 1718 году февраля въ 12 д., нам великому государю нашему царскому величеству былъ челомъ онъ Іванъ Марковъ, что въ прошлихъ годѣхъ прежде наступлення на Украйну непрія теля нашего, короля швецкого съ войскамы, и во въремя помянутого не пріятелского швецкого наступленъня и потомъ во всякихъ войнскихъ IIоходахъ, служилъ онъ намъ великому государю нашему царскому величеству вѣрно, за которую ево вѣрную службу поданной нашъ царского величества гетманъ Іванъ Ільйчъ Скоропадскій дал ему села и утвердилъ своймы универсалами во владѣніе купленніе грунта, и дабы намъ великому государю нашему цар скому величеству пожаловатъ ево, повелѣть дать ему и наслѣдникомъ ево на тѣ села и купленніе грунта нашу царского величества милостивую жалован ную грамоту. А въ универсалехъ подданного нашего войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра, гетмана Івана Ільйча Скоропадского, каковы онъ сотникъ при челобитье своемъ на Москъвѣ въ приказ Малія Росій явилъ данный ему въ Лукомлю марта 21-го, въ Глуховѣ сентября 21-го дней 1709-го, въ Глуховѣ ж генваря 10 дня 1711-го, под Самарою сентября 21-го 1711-го ж, въ Глухове генваря 20-го, да сентября 10-го 1714, [1006) въ Глухове ж iюня 15 дня, 1717-го годовъ, написано, что онъ подданной нашъ гетманъ, выдя удобность и способного до услугъ войсковихъ ево, Івана Маркова, сот ника прилуцкого полкового, въ которихъ онъ вѣрно, радѣтелно пребивалъ, и впред непремѣнно обрѣтатися имѣетъ и разсужденіемъ того далъ ему первимъ универсаломъ часть войсковую въ мелницахъ Семенюти и Коломинце на Новой греблѣ о четирехъ колесахъ стоячихъ. Въторимъ село Къроти с при селКомъ къ нему приналежащимъ со всѣми угодіями, позволяя до воли ево подданного нашего гетмана и войсковой онимъ владѣть, и с людей посполи тих послушаніе отбирать, и всякіе с нихъ належащіе къ своей привлакати користи; і войтъ того села Кротовъ спосполитими тамошнимы и приналежа щаго приселка людмы долженъ во всемъ ему сотнику повиноватися и по слушнимъ быть. Третимъ утверждаетъ онъ подданной нашъ гетманъ ему сот нику Маркову купленніе грунта и мелници, и лѣса, и двор, что Федор Кар пичъ, Яковъ Сукъ, Левко Байко, Семенъ Живило с протчимы товарищи свойми, займодавци Степана и Карпа Семенютенковъ, жителей новогребел скихъ, имѣя у себя за долгъ за пять тисячей золотихъ отцемъ ихъ умершимъ даннихъ грунта, иманно мелници двѣ на Новой греблѣ стоящіе, одна одну мучнихъ колесахъ, другая съ однимъ колесомъ мучнимъ, аз другимъ ступнимъ, двор тамъже подле Редченкова двора съ солодовнею из двѣма хатамы, лѣсъ одинъ прозиваемiй Лаврувъскій въ яру подъ Ладиномъ лежащій и другій тамъже прозиваемий Полонскій заарештованніе, которое по ево подданного нашего гетмана универсалу отъ нихъ Семенютенковъ съ належащею роспискою того заведенного долгу помянутимъ кредитомъ доброволно во владѣніе попущенніе ему сотнику какъ свой власніе за одинадцять сотъ золотихъ въ вѣчное ему и потомъкoмъ ево ж въладѣніе какъ купленніе уступилъ, на которое грунта помянутій сотникъ и купчую от нихъ кредитовъ Семенютен ковихъ на урядѣ полковомъ Прилуцкомъ себѣ данную показивалъ. Четвер тимъ такожде утверждаетъ ему сотнику Маркову данное от полковника при луцкого селцо прозиваемое Колесныки въ сотнѣ [101] ево ж полковой При луцкой, повелѣвая соного въсякіе отбирати пожитки и приходи; войтъ же того села Колесниковъ со всѣми посполитими людмы ему сотнику всякое подданское повиненъ отдавать послушаніе; тутъже и сѣножатъ на волной степи Прилуцкой будущую, за позволеніемъ полковника прилуцкого занятую, при речке прозиваемой Росоши лежащую, потвердилъ дабы никъто въ кошеній сѣна не дерзалъ ему сотнику чинити убитку и препятія. Пятим далъ онъ подданной панъ гетманъ ему Івану Маркову подтвержение на два колеса мелничніе, одно утроцины, бывшого судй Полкового прилуцкого, а другое у Тарнавского, канцелляриста войскового, купленніе, въ дву кълѣт кахъ на греблѣ Переволочанской стоящіе, на которое и купчие записи пред лагалъ; да тамъже въ Переволочнѣ и двор такожде купленнiй и денгами сво Йми построеннiй ипри тѣхъ дву колесахъ мелничнихъ и на отбираніе съ нихъ части Войсковой розмѣровихъ приходов, так какъ и продавци ево содержи вали; къ тому ж далъ четирехъ рибалокъ и осмъ человѣкъ тяглихъ людей для помощи до двора Переволочинъского, тамъже около двора ево живущихъ въ полное ему въладѣніе, позволяя ему съ людей помянутихъ и четирехъ рибалокъ попрежнему належащее послушаніе, аз дву каменей мелничнихъ выше реченних всякіе приходящіе съ части войсковой на него подданного нашего гетмана належащей, и его господарскіе розмѣровіе пожитки на себя отбирати. Шестимъ универсаломъ утверждаетъ даннихъ ему сотнику от по ковника прилуцкого на въладѣніе людей посполитихъ хатъ з десять въ местечке Переволочне за рѣчкою живущихъ для послушанія до хутора ево тамъже будущаго, позволяя онихъ до всякой услуги употребляти. Седмимъ такоде утверждаетъ по данному ему сотнику прилуцкому полковника тамош няго универсалу мелницу въ урочище Неверускомъ и людей около дворовъ Переволочинского и Нижeруского на власнихъ ево купленныхъ земляхъ жи вущихъ, позволяя въсякіе съ мелници приходящіе отбырать користы, ас лю дей послушаніе и повинносты. Итѣмы универсалы [1016] онъ подданной нашъ гетманъ приказиваетъ, дабы полковникъ прилуцкій, старшина полковая, сотники, пирятинской дозорца и iннie урядникы и Посполитіе люды, ему сот нику Івану Маркову в спокойномъ и свободномъ тѣхъ вышеописаннихъ всѣхъ добръ владѣній и въ отбираній належащихъ съ нихъ доходовъ, пожитковъ и слюдей послушанiя и повынносты никто ннқақой не смели и не дерзали чинить обиды, препони и трудности. И мы пресвѣтлѣйшій и державнѣйшій великій государъ, цар и великій князь Петръ Алексѣевычъ всея Великія и Малiя и Бѣлія Росій самодержецъ наше царское величество по више писаному челобытью ево сотника полку Прилуцкого Івана Маркова пожало вали, повелѣли всѣми тѣмы вишеописаннимы селамы, приселком, мелницамы, грунтами, лѣсамы, дворамы, со обрѣтающимися при нихъ людмы и въсякимы ко онимъ належащимися угоди, ему Івану, и женѣ ево, и дѣтямъ въладѣть и въсякіе съ онихъ доходи и пожитки отбырать, какъ написано отомъ въ даннихъ ему сотнику универсалахъ нашего царского величества подданного войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра гетмана Івана Ільйча Скоро падского, на что ему Івану для утверженія того сію нашу великого государя жалованную грамоту нашего царского величества печатію утвердить повелѣлы. Данъ въ Санктъ - Петербурге, лѣта от рождества Христова 1718, iюня 7 дня. Государствованія нашего 37 году.

Въ подленной грамотѣ подписано такъ: Государственной канцлеръ графъ Гаврило Головкынъ.

Мѣсто печаты.

К сей копии Въмѣсто владѣлицѣ Софии Ивановой Маркевичевой въдовъ ствующей судѣной прилуцкой Григорий Галенковский, товаришъ бунчуковий по ей прошению руку приложилъ.

С подлинною грамотою сводилъ писаръ городовій прилуцкій Федоръ Турковъскій.


  1. Збоку приписано: Сих копий подлинные крѣпости в полковой канцеляріи не явлени.
  2. Марковча


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.