Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./67

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[131-Христинів].

Копія.

40.

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государѣ цары и великіе князѣ, Іоанъ Алексевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержци. . пожаловали Лубенского поле ку подасаула Якова Христича, велѣли ему дат сію нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту на село Некрестовку въЧер нуском уезде, и на част войскових доходов с мелници Терешковой на греб лѣ мѣской пѣратинской о двух колесах стоящих и на двѣ мелници вешняки, для того, въ нынѣшнем 203 году, генвара въ 5 день, былъ челом нам вели кимъ государем, нашему царскому величеству онъ Яковъ въ прошлих годѣхъ служил отцу нашему великих государей блаженныя памяти великому государу, цару и великому князю Алексѣю Михайловичу, всея Великiя и Малiя и Бѣлія Россій самодержцу отецъ ево Яковлев, а брату нашему блаженныя па мяти великому государу, цару и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу, также и нам великим государем нашему царскому величеству служил онъ Яков со всяким усердіем; и за тѣ службы по нашему великих государей нашего царского величества указу под данной нашъ войска Запорожскаго обойҳъ сторон Днепра гетман Иван Сте фанович Мазепа потвердил ему Якову листом своймъ въ наших царского ве личества Малороссійских городѣх въ Чорнуском уезде село Нехрестовку, и части Войскових доходов [1316) с мелници Терешковой на греблѣ мѣской пиратинской одвух колесах стоячих. А нашей де великих государей нашего царского величества жалованной грамоти на село и на част войскових доходов одной мелници, и на подлинніе ево двѣ мелници вешняки ему не дано, и чтоб мы великіе государѣ наше царское величество пожаловали ево Якова, велѣли ему на то село и на част съ едной мелницы Терешковой войскових доходов, и на двѣ ево мелницы Вешнякы дат нашу царскаго величества жалованную грамоту; а в листу подданнаго нашего войска Запорожскаго обоихъ сторон Днепра гетмана Ивана Стефановича Мазепи, каков он Яковъ обявилъ въ приказе Малыя Россій написано: августа въ 21, 1691 году, по нашему вели ких государей нашего царскаго величества указу, смотря он гетман на знат ніе въ войску Запорожском ево Яковлеви службы по прошенію ево потвер жае ему село Нехрестовку в уѣзде Чорнуском обрѣтающееся ис мелници Терешковой на греблѣ мѣской стоящей част войскових доходов приходящих и два ево вешняки, и поволил ему тѣмъ селом и смелници Терешковой часть войскових доходов приходящих и двома ево Вешняками владѣт и вся кія пожитки употреблят, и даби ему во отбиранiй пожитков нихто из стар шини и черни не имѣлъ нѣкакой перепони чинити, а войт того села с поспо литими людми (сопрочъ козаковъ, которое при своихъ козацких волностях имѣют быти не нарушени:) отдавали надлежащее послушаніе. І мы пресвѣт лѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи, царѣ и великіе князѣ Іоанъ Алек сѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ, всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій само держци, наше царское величество, слушав того ево Яковлева челобиття и под даннаго нашего войска Запорозскаго обоих сторонъ Днепра гетмана Ивана Стефановича листа, пожаловали ево Якова за ево к нам великим государем къ нашему царскому величеству вѣрніе и радѣтелнie службы, велѣли ему тѣмъ селом Нехрестовкою с посполитими людми, буде которiе посполитіе люде из данных лѣтъ въ войсковой росписки не написани, и на нашей цар ского величества службѣ въ походех нѣгде не были; такъже и смелници Те» решковой на греблѣ мѣской стоящей частю войскових доходов и двема мел ницами верняками владѣти и пожитки употреблят; а иностороннымъ людей, которiе съ ним съмежна обыд ни в чем не чинит; на что і сію нашу [132] великих государей, нашего царского величества жалованную грамоту дат ему указали на памят наслѣдником ево; а казаки въ том же вишеписанном селѣ живущіе и в войсковом списке обрѣтаючійся имѣют быти при своихъ водно стях ненарушимо. І то мы великіе государѣ наше царское величество силою сей нашей царскаго величества жалованной грамоти ему Якову и наслѣд ником ево укрѣпляем и утвержаем, потому что он ту нашу царскаго величе ства милост и жаловане получилъ за свой вѣрніе и знатніе к нам великим государем нашему царскому величеству службы, и что въпред смотра на тѣ ево службы и вѣрное радѣніе наслѣдникы роду ево также нам великим госуда рем нашему царскому величеству и нашим государским наслѣдником служили; а для вящшаго утверждения нашей царского величества милосты, сеѣ нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту утвер дити нашею царского величества печатю повелѣли, Писанна ся наша царского величества жалованная грамота въ нашем царствующим велицѣмъ градѣ Мо сквѣ, лѣта от созданія мира 7203, мѣсяця генвара 3 дня, государствованія нашего 13 году.

Великих государей и царского величества дякъ Василей Посниковъ.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.