Перейти до вмісту

Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./84

Матеріал з Вікіджерел
[159—Манджосів].
8.
Пресвѣтлѣйшаго и державнѣйшаго великаго государя его царского вели чества войска Запорожскаго гетманъ lоанъ Скоропадский.

Пану полковниковѣ войска его жъ царскаго пресвѣтлаго величества Запо• рожского лубенскому, старшинѣ полковой, п. сотникови з урядомъ poмeнскому и всѣмъ якъ войскового такъ и Посполитого чина того полку обивателемъ, икому бы колвекъ отомъ вѣдат надлежало ознаймуемъ, ижъ подавала намъ свою суплѣку панѣ Агафия Лизогубовна[1]) Манджосовая, бившая сотниковая роменская, просячи, абысми въ замѣну селця Гарасимовки, которимъ отдавна за унѣверсаломъ антецесора нашого бившаго гетмана владѣли, надали оной иное село вновь, Миколаевку прозиваемое, яко ку лучшой вигодѣ господарства своего для млиновъ свойхъ под онимъ покупленихъ податнѣйшое в уездѣ Роменскомъ лежачое. Атамъ же просила нас и о лотвержене наше гетманское на всѣ урунта свой, поля, сѣножати, гай, лѣси и иний угодия в околичности роменской будучий: на млинъ в Ромнѣ под самимъ мѣстомъ на рецѣ Сулѣ отрохъ колахъ стоячий; также и на иний два млини ошести колахъ на рецѣ Ромнѣ под селомъ Миколаевкою покуплений и на особливий млинъ вешнякъ очетирохъ колахъ на рецѣ Xмиловцѣ подъ тимъ же селомъ будучий. Ми теди гетманъ, принявши прошение ей за слушное, а респектуючи на значние небозчиқа малжонка ей Фоми манджоса, эейшлого сотника роменского в войску Запорожскомъ вѣрноронение праци и услуги, надаемъ ей п. Манд Жосовой в замѣну того первовладѣного ими села Гарасимовки мененое село Миколаевку эо всѣми до него принадлежитостями и яко оное въ зуполное владѣнѣе и отбѣране належитого подданического послушенства от тамошнихъ людей симъ нашимъ внѣверсаломѣ ствержаемъ, такъ онимъ же и всякие Врунта ей, поля, сѣновати, гай, лѣси и иний господарский угодия в околич ности Роменской будучий, якъся в своемъ ограниченю о межахъ мают; и всѣ предречоние млини, единъ под Ромномъ на Сулѣ, два под Миколаевкою на рецѣ Ромнѣ, а четвертий вешнякъ на Xмиловцѣ [1596] будучи, всѣхъ Числомъ тринадцят каменей в зуполное владѣние оной самой п. Манджосовой и потомкомъ ихъ рейментарско умоцняемъ, позволяючи ей з тихъ всѣхъ каменей всякий розмѣровие приходи з частю войсковою без плаченя поко лѣщини и покабанщини на свою користь отбѣрати и оними gpунтами подлуг. своей волѣ пожитковати. Зачинъ пилно мѣти хочемъ и рейментарско при казуемъ, аби панъ полковикъ лубенский з старшиною, а особливе п. сотники роменский з старшиною жъ городовою и нѣхто инший з обивателей тамош нихъ не важился в владѣню того села Миколаевки и в отбираню з оних мли Новъ приходячихъ розмѣровъ, также и въ користoвaню вишъречонихъ gpун Товъ ей п. Манджосовой жадной найменшой чинит трудности и перешкоди. Войт зас з посполитими миколаевскими повиненъ належащое ей отдават пос душенство (:опрочъ Козаковъ, которыхъ не мает нарушатис волност:) при казуемъ. Данъ в Нѣженѣ, януария 27, pоку 1709.

Мѣсто печати.

Ксему унѣверсалу вмѣсто матки моей Агафий Манджосовой Федоръ Манджосъ руку приложилъ.

С подлинним сводилъ полковий писар Савіцкий.

______________

  1. Написано-Лозогубовна.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні
  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.