Геніяльні кристали/Народження поета

Геніяльні кристали
Валер'ян Поліщук
Народження поета

Київ: Видавництво письменників „Маса“, 1927

НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА

Східня фантазія

Коли місячна золота колиска
Тихо гойдається в небі,
Почеплена на гвіздочку зорі —
Там засипає під колискову пісню зоряної

сили

Маленьке дитятко.

І в осіяному сонові його тільце меншає

й меншає,

Як білий крилатий човен,

Що пішов на край синього моря.
Тоді те світле дитя
Стає найтоншою гаметою,
З тільцем легшим, як зідхання пташки,
Коли її милий не прилітає довго на гніздо.
Та пилюжинка життя
Спускається на тонкій, злотній павутині

місячного проміння

На тиху землю.

І коли промінь із нею ковзне,
Засвітившись в очах чарівної дівчини,
Що сидить чутко край вікна —
Та чудова матерія западає їй в лоно.

Тоді дівчина зідхає, як пташка,
Коли її милий не прилітає довго на гніздо,
А промінь, пустивши росток у таємну

безодню її лона,

Там спить — чекає,

Аж поки його не розбудить мужський

вібріон.

Дівчина тоді одкидає голову, оддаючи

милому свою трепетну шию:

Вона приготовила мужові млосний цілунок

І найтепліший куточок для його любови.
І коли на буйній землі родиться од неї

дитя —

Воно смутно пригадує,

Як гойдалось колись на зоряних вірвечках,
Як бреніли місячні струни в покорі тихому

вітру,

Як співала йому космічна юга.

Той синок прислухається до них тоді

з раннього малку,

А струмені згаданих звуків

Передає піснями.
Люди, що здавна сами їх забули, —
Кажуть йому:
— „Ти — поет“.