Перейти до вмісту

гніт

Матеріал з Вікіджерел
гніт

Гні́т, ту, м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. См. Гнітити хліб.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Гні́т, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Гніт, гнота, м. Фитиль, светильня. Святі та божі свічки поїли: на гнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від гнота до гнота. Нп. Ні гнота́ нема́. Нет ничего. Лохв. у. Ум. Гно́тик. Ув. Гноти́ще. Здоровий гнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.

Гніт, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937