Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня друга

Матеріал з Вікіджерел
ПІСНЯ ДРУГА
(на текст: „дивімось на небеса, хоч і по землі не перестанемо ходити“).

Покинь, духу мій, скоріше усі земні місця,
Зійди, духу мій, на гори, де живе свята правда,
Де спокій, тишина царюють від віків,
Куди не досягає шум нашого світу.

***
Кинь земні печалі й суєту світських справ,

Будь чистим хоч на малу годиночку, аби міг злетіти вгору,
Де Господь живе, де немає вечірніх зорь,
Де ангельський рід не перестає дивитися на лице Бога.

***
Ось купіль Сильоамська, обмий скверну очей

Обмийся весь, аби зленути до небес,
Бо хто нечистий серцем, той не побачить Бога,
Земний до небес не долетить.

***
Душа наша не задоволяється тілесним,

Вона тільки небесним може наситити свою скуку.
Як потік спішіть до моря, як сталь до магниту,
Так дух наш рветься до Бога.

***
Кинь сей світ поганий, бо се ж таки справжнє пекло.

Нехай летить геть ворог чорний, а ти підіймайся до горнього міста
І, по землі ходючи, вселяйся в небесах
Як ото вчить Павел у своїх чистих словесах.

***
Поспішайся ж розумними крильми до вічної радости,

Там ти обновишся, яко орля.
О треблаженний стан, що його не скажеш і словами!
Хто то може у розум свій узяти? Хіба тільки той, що зійшов з небесі.