Давнє й нове

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давнє й нове (1911
Іван Франко
Цей текст написаний желехівкою.
Видання: Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1911.
Обкладинка
Писаня Івана Франка. V.

 
ДАВНЄ Й НОВЕ.
 
Друге побільшене виданє
збірки
 
 
ПОЕЗІЇ
 
Івана Франка.
 
Українсько-руська видавнича спілка. Логотип.png
 
У ЛЬВОВІ, 1911.

НАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКО - РУСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ,
зареєстрованої спілки з обмеженою порукою у Львові.

З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка
під зарядом К. Беднарського.

Переднє слово.
 

 

Видана в р. 1898 накладом студентського товариства „Академічна Громада“ збірка моїх поезій „Мій Ізмарагд“ розійшла ся вже досить давно, і ще в р. 1909 ухвалила дірекція Українсько-руської Видавничої Спілки приступити до нового її виданя. Я вважав відповідним зробити се виданє не повторенєм першого, як було з київським виданєм „Зівялого Листя“, що вийшло при кінцї минулого року з датою 1911, але справдї новою книжкою, що мала би самостійний лїтературний інтерес супроти першого виданя. Сам характер збірки, що наслїдував по троха старо-руську збірку поучень та оповідань відому під назвою „Измарагдъ“, робив можливим розширенє її рамок. Я постановив передрукувати тут цїлий ряд своїх віршів писаних протягом 32 лїт, які не війшли в давнїйші мої збірки, а особливо в друге виданє „З вершин і низин.“ Розширивши сам зміст збірки із шістьох на девять роздїлів, я збогатив деякі роздїли першого виданя досить значним числом нових поезій, особливо роздїли „Паренетікон“, „Притчі“ та „Лєґенди“, а надто зложив один просторий роздїл із принагідних віршів писаних протягом 30-лїтя 1878— 1907 п. з. „Із злоби дня“ і подав на закінченє збірку віршів призначених для співу, які по части війшли вже в уста широких мас нашого народа і подавали в певних хвилях нашого народнього житя оклики, боєві гасла та провідні думки народнїх рухів.

Переважна часть сеї збірки, що являєть ся під новою назвою „Давнє й нове“, так само як і збірка „Мій Ізмарагд“ має метою популярізацію богатого скарбу поезії та житєвої мудрости, що містить ся в нашім старім письменстві доси так мало відомім не лише широким народнїм масам, але також, а може навіть і ще в більшій мірі освіченим верствам нашого народа. Власне в сьому напрямі я досить значно новими творами розширив відповідні роздїли давньої збірки. Друга характерна прикмета тої давньої збірки, зазначена головно роздїлами „Поклони“, „По селах“ і „До Бразилїї“ виринає в отсїй новій збірцї ще виразнїйше не тілько розширенєм роздїлу „Поклони“, але особливо роздїлами „Із злоби дня“ та „Гимни й пародії.“ Розумієть ся само собою, що ріжнородність змісту тих роздїлів відповідає хоч по троха ріжнородности тих явищ публичного та особистого житя, що заповняли остатнє 30-лїтє. Не можу нарікати на те, щоби при всїй обмежености моїх приватних відносин те житє було вбоге та монотонне. Навпаки, воно дало менї такі вражіня і такі житєві досвіди, особливо в трьох остатнїх роках, якими не кождий може виказати ся.

У отсїй збірцї я навмисне пропустив ряд віршів друкованих у „Друзѣ“ 1874—6 років, збірку „Баляди і розказы“ видану 1875 р. та віршу „Чигиринський хрест“, друковану в калєндарі на 1877 р. п. з. „Днѣстрянка“ деякі польські вірші друковані в „Новім Зеркалї“ та в польських публїкаціях і вірші публїковані в „Дзвінку.“ Може коли трапить ся нагода притулити їх до якої нової збірки. Те, що взято до сеї збірки з давнїйших публїкацій, зазначено докладно при кождім творі.

Львів, дня 30 марта, 1911.

Передмова
до збірки поезій „Мій Ізмарагд.“
 

 

Ізмарагдом звав ся в старій Руси збірник статей та притч, по части оріґінальних, а по части повибираних із грецьких писань отцїв церкви, підібраних так, що цїлість творила неначе повний курс практично-христіянської моралї для людий радше світського, як духовного стану.

Менї давно хотїло ся написати подібну книжку — тою мовою, яка на теперішнє поколїнє повинна робити вражінє богато дечим подібне до того, яке на старих Русинів робила мова церковна — то значить, мовою поезії. В поетичній формі я бажав подати сучасному руському читачеви ряд оповідань притч, рефлєксій і инших проявів чутя та фантазії, котрих теми черпані з ріжних жерел, домашнїх і чужих, східнїх і західнїх, та котрі про те вязались би в одну орґанїчну цїлість не якоюсь одною тенденцією, не одною доґмою релїґійною чи естетичною, а тілько спільним діяпазоном морального чутя і темпераменту, через який пройшли, поки вилили ся в ту форму.

Сторінка:Давнє й нове. Поезії Івана Франка. 1911.djvu/12 Сторінка:Давнє й нове. Поезії Івана Франка. 1911.djvu/13 Сторінка:Давнє й нове. Поезії Івана Франка. 1911.djvu/14


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1926 року і автор помер щонайменше 100 років тому.