Дзьвін/Компромис Ляхам
| ◀ Панам Добродіям | Дзьвін Компромис Ляхам |
Козацька хата ▶ |
|
Твердий Русин из мякеньким
Ляхом побратався,
Делікатного звича̀ю
В шляхтича набрався.
Переймав у побратима
Побут инший, панський,
Занедбав своі давняшні
Норови простацькі.
«Добре нам у купі жити,
Пане брате Ляше,
Що міз нами не ділити
Спільнє майно наше.
«Тільки де не обернуся,
Де ні кину оком,
Розьляглись пасьтівні руські
И поля широко.
«Навіть Чорне Море, Ляше,
Всюди Руським звецьця…
Чи й воно ж обом нам наше?
Як тобі здаецьця?
«Ти над Вислою вузеньку
Здибав займанщину, —
Як же мислиш широченну
Осягти Вкраіну?
«Чи снаги ж у тебе стане
По-за Крим сягнути,
И все древнє Русовище,
Мов сувій, згорнути»?
— «Тількі б ти мене держався,
Русине, мій брате,
Буде наше пануваньнє
На ввесь світ багате.
«В блаватасах да саетах
Будемо ходити,
Істи сласно и венгерське
Пугарами пити.
«Роспросторимося, брате,
Від моря до моря…
Не завдасть нам ні Татарин,
Ані Турчин горя.
«У Москві ж раз-по-раз будем
Здобиччу ділитись,
И по всіх німецьких землях
Мужеством хвалитись.
«Niech że знають передмурьрє
Древнє християнства,
Що стоіть з мечем на чаті
Супроти поганства!
«Niech нам слава в труби трубить,
В золотиі труби.
Wiwat Polska! kochajmy się,
Побратиме любий»!
— «Не горни бо, Ляше, жару
Руськими руками;
Не мани Русь, мов отару,
У свою кошару.
«Спогадай, ким воював ти,
Як Оттон Великий
Повелів тобі лобзати
В папи черевики.
«Відкіля взялись у тебе
Гетьмани потужні?
Хто круг тебе насторожив
Зброі харалужні?
«Русьсю взяв ти, Ляше, гору
Над Крижацтвом лютим,
И Москву від себе в-пору
Нею віджахнув ти.
«Як застукав же Грізного
Москалюгу дома,
Дак за Русьсю й се зробилось:
Річ усім сьвідома.
«Русь дала тобі Замойських,
Струсів и Жовковських,
Нею тільки й брала Полща
В боротьбах московських,
«А як гинуть від Османа
Мусив, пане Ляше,
Рятувало тебе славне
Запорожьжє наше.
«Чи мені ж да поступатись
Тобі рідним полем,
Щоб у купі панувати
Пополам из горем?
«Ні! пануй собі, сподарю,
Я ж мужикувати
Буду з рідними братами
У низенькій хаті.
«И нікому не вклонюся
За сьвій хліб у ноги;
А коли біда притисне,
Гайда за Пороги»!
— «За Пороги? Wara, хлопе!
Wara, хаме клятий!
Не дозволю на шляхецтво
Турка підіймати.
«За твою козачу вдачу,
За твое завзятьтє,
Погибало на Цоцорі
Наше миле братьтє.
«И Хотинське черес тебе
Склалось Польщі лихо…
Колиб ти не гайдабурив,
Всяк сидів би тихо.
«Ось який еси падьлюка!
Ось що в тебе правда!
На дьні кубка, мов гадюка,
Въецьця руська зрада.
«Хто прихилицьця до мене
Думкою сьвятою,
Тих попи твоі взивають
Клятою Ляхвою.
«Віццуравсь ти від Острозьких,
Від Сопіг, Потоцьких…
Напущу ж тепер на тебе
Наших Конецьпольських.
«Перепинять их рейтаре
Степові дороги,
Що верстаеш, як сам знаеш,
Нишком за Пороги.
«Будеш, зраднику, під нами
В полі хліб робити,
А ми з руськими тузами
Вкупі вина пити.
«И розділимо на-віки
Мужика с панами,
Niech поборецьця psia jucha
И з ними и з нами»!
— «Знай же, Ляше, щиру правду:
Поки сьвіту соньця,
Не пригорнуцьця братами
Люде до погоньця.
«Будеш нами, як волами,
Цілину орати,
А ми будем ремигати,
Иншу думку мати.
«Постеріг ти на дьні кубка
В Русина гадюку, —
Weź że z tego, пане Ляше,
Добрую науку.
«Упливали и минали
Роки за роками, —
Проливав еси кров хлопську,
Ми — панську річками.
«Та ж то кров животочива
Наробила дива:
Що не стане Русь Ляхвою,
Поки буде жива.
«Коли справді хочеш, Ляше,
З Русином брататись,
Мусиш за мужицтво наше
Не по-панській братись.
«Мусиш правду сю признати,
Що Русь Русьсю буде,
Докіль будуть промовляти
Руське слово люде.
«Обернися ж, Ляше, серцем
Смирним до природи,
Що чергуе и паюе
Всі царства й народи.
«Помагай цьвісти живому,
Кидай мертве з нами —
И сини твоі жживуцьця
З нашими синами.
«Рід приходить и проходить,
Сонце сьвітить вічне,
И з землі по-вік не сходить
Тількі чоловічне,
«Чоловічне-християнське:
Се ж бо сила й воля;
И беспечне щасьтє панське,
И простацька доля».
——————
- ↑ Напечатано поправніщ ис «Хуторноі Поэзіи».