Дзьвін/Шуканьнє-викликаньнє
Зовнішній вигляд
< Дзьвін
◀ Заворожена криниця | Дзьвін Шуканьнє-викликаньнє |
До Марусі В*** ▶ |
|
LXXXVIII.
ШУКАНЬНЄ-ВИКЛИКАНЬНЄ.
Ще любо дивляцьця на мене карі очі,
И біла рученька в моій руці тремтить,
И від річей моих, серед німоі ночи,
Дівоче серденько и мліе и болить.
Дівчино горлице! шкода твого коханьня,
Шкода ночей бес сну, зітханьня, сумованьня:
Живу я розумом, а серце тихо спить.
***
Минули любощі; душа моя жадае
Коханьня иншого… Глянь, крале, на орла,
Як вітром на ёго від Півночи бурхае,
А він дзвінить пером, Зевесова стьріла.
То дух мій, горличко, то розум мій буяе…
Кого ж він по сьвітах шукае-викликае?
Орлицю сьміливу, крилатшу над орла.
—o—