дибка

дибка

Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. Ум. отъ диби.

Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка под что-нибудь. 3) Мн. Ум. от ди́би.

Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка под что-нибудь. 3) Мн. Ум. от диби.

Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937