Доля (Грабовський, 1985)/До раби

Доля
Павло Граб
До раби (З сербської мови)
пер.: Павло Грабовський

Київ: «Дніпро», 1985

ДО РАБИ

З сербської мови

З любов'ю хилюсь пред тобою;
Журба якась душить мене;
Коли вже ти діждеш покою,
Коли твоє рабство мине?

Дарма, що ти гинеш без долі,
Що промінь тобі не мигтів;
Прекрасна ти навіть в неволі,
Страшніша грози для катів.
Тебе засудили на муки,
Терновим вінком оплели,
Скували і ноги, і руки,
З дитинства в ярмо запрягли.
Змагайся! Загинуть тирани,
А з ними облуда і лжа…
Змагайся! Загояться рани:
Є всякому здирству межа!
Терпи, моя любонько мила:
Скінчаться скорботи німі…
Світи нам, як перше світила,
Тлій вогником сховним у тьмі.
Розжевриться він незабаром,
Як море кругом запала
Великим невгасним пожаром,
Впень знищить всі закутки зла!