Доля (Грабовський, 1985)/Не буду я на долю нарікати…

by Павло Граб

◀ Зоря! Забилось серце полохливе…

Доля Павло Граб «Не буду я на долю нарікати…» (Михаловський) пер.: Павло Грабовський

В тихім повітрячка чистого лескоті… ▶

Київ: «Дніпро», 1985

^*_*^*

Не буду я на долю нарікати,
Яка б пекуча не була вона,
Хоч тайний дух не перестав шептати:
Працюй — за все подякує труна!
 Не жаль мені, що сивіє мій волос,
 Що незабаром прийде мій кінець;
 Минулого не верне журний голос…
 Смерть — над усім пануючий вінець.

Та сум бере, що без життя, без плоду.
На рій дурниць моє життя звелось;
Гадав служити рідному народу.
Та чисто все за вітром рознеслось.
 Де заміри, змагання? Де та сила?
 Все, все до крихти доля підтяла,
 Мов на сміх давши гороб'ячі крила,
 А пориви могучого орла!