Доля (Грабовський, 1985)/Та коли ж ми, коли діждем…
| ◀ Як до бою круль збирався… | Доля «Та коли ж ми, коли діждем…» (Марія Конопніцька) пер.: Павло Грабовський |
Вподовж луки, вподовж поля… ▶ |
|
Та коли ж ми, коли діждем
Тії весни, того свята,
Що з-під стріхи з-під курної
Забіліє наша хата?
Та коли ж ми, коли діждем
Того ранку, тії днини,
Що нам сонце крізь віконце
Більше світла свого кине?
Та коли ж ми, коли діждем
Тії зорі, тії долі,
Що нам колос зажовтіє
На зубоженому полі?
Завірюха гуде в пущах,
Завірюха снігом віє;
Блисне місяць, стужа вдарить —
Разом хата побіліє.
З неба сходить день наш білий,
Ясне сонце з неба сходить;
Рілля, слізьми засіяна,
Злотий колос нам уродить.