Доля (Грабовський, 1985)/Як розповів мені тато старий…
| ◀ Гей, Мораво-річко… | Доля «Як розповів мені тато старий…» (Франц Мажуранич) пер.: Павло Грабовський |
Тиняючись колись понад Дунаєм… ▶ |
|
Як розповів мені тато старий,
Так оце й я поділюся:
Раз поселилась у Босні у нас
Тиха побожна бабуся.
Чесна душа — гріх негоже плести:
Все, було, молиться богу;
Церкву відімкнуть святу чи мечеть,
Скрізь вона знала дорогу.
Піп забалакав з письма чи мулла —
Слуха та вірить сліпуче:
Байдуже їй — Магомет чи Христос
Жити по-божому уче.
Всім помагала; невіра чи наш —
Рівно вшановані єю;
Через те саме і турки, і ми
Її вважали своєю.
Хитра бабуся: туди і сюди…
Добра до вбогих на диво…
Щось воно теє… Та в кого ж вона
Вірує саме правдиво?
От і приходять гуртом босняки,
Щоб допитатися слова;
Бачать — а та вже на ліжку кона,
Світ покидати готова.
Тута присікались разом усі:
«Гей, розкажи нам до діла —
Чи ти Христові рабою була,
Чи Магомету служила?
Досі не знаємо… Швидше ж відкрий!
Хто пак тебе поховає —
Піп християнський чи, може, мулла?»
Мруча уста розкриває:
«Трудне питання, та вже розв'яжу:
Люди для мене всі милі…
Знати кортить вам — де хочу лягти,
В якій самітній могилі?
Виберіть місце мені на межі,
Там, де мечеть і дзвіниця:
Де воно краще на світі тому,
Се — вікова таємниця».