Доля (1897)/Був у мене товариш коханий…

by Павло Граб

◀ Не висьпівуй про те, пташко…

Доля Павло Граб «Був у мене товариш коханий…» (Улянд) пер.: Павло Грабовський

Нас мордують однакові муки… ▶

Львів: 1897

Був у мене товариш коханий;
Поруч з ним і на смерть ми пішли.
На веснї життя нашого раннїй
Ми дружити у двох почали.

Бій кипів, скрізь валяли ся трупи;
Задзисчала тут куля в диму;
Пав товариш до мертвої купи, —
Не вставати вже більше йому!

Не стихало гармат завивання,
Не спинявсь розлютований враг;

Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.

Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кровю істїк…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, на вік!

 

---