Доля (1897)/Нас мордують однакові муки…
| ◀ Був у мене товариш коханий… | Доля «Нас мордують однакові муки…» (Ада Крістен) |
Не гулящому на втїху… ▶ |
|
Нас мордують однакові муки,
Гнїтить душу однаковий жаль;
Ось чого, друже милий мій, руки
Простягаю до тебе я в даль.
Не легку перейшли ми дорогу,
Потомились, пристали давно;
Одному ми молили ся Богу,
Ми гадали з тобою одно.
Хай крутом оточає нас зрада,
Ми останемось певні всьому;
Перед ідолом лазить громада, —
Ми не будем кадити йому!