Доля (1897)/Не гулящому на втїху…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Не гулящому на втїху,
Як та пташка серед гаю,
Не для жарту, не для сьміху,
Я піснї мої сьпіваю.

Нї, сам Бог мене направив
На колючий шлях сьпівацтва,
Щоб я всюди нїс та славив
Заповіт великий брацтва.

Згодувавшись серед люду,
Його потом, його кровю,
Я за люд боротись буду,
Кувать пута безголовю.

Вперед рушу, кликну других:
Вкупі дихать, вкупі вмерти,
Бідоласї, що в недугах,
Згоїть рани, сльози втерти.

На те в грудях мужні сили,
На те в серцї щирі гуки,
Щоб сьпівати до могили,
Озиватись на всї муки.


Я благаю ласки з неба
Для бездольцїв та нещасних,
Тим сьпіваю, кому треба
Хоть часами марінь красних.