Доля (1897)/Повертав ся я з чужини…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доля (1897
Павло Граб
«Повертав ся я з чужини…» (Петефі), переклад — Павло Грабовський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Львів: 1897.

Повертав ся я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу.
 Як до лона припаду їй,
 Все на серцї виллю,
 Як вона менї любовю
 Кинеть ся на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсїм не котились.
 Ось і хата… З криком неня
 Біжить обнимати…
 І забув я в ту хвилину
 Все, що мав сказати.