Доля (1897)/Похорон старчихи
Похорон старчихи.
В одежі чорній, байдуже,
Носильники рядами
Тебе потирили, — і вже
Ти опинилась в ямі.
Забудь у скринцї тій гнилій
Свої лиха незлїчні;
Спи-почивай в землї сирій
Без горя віки вічні!
Нїхто тебе не провожав,
Не плакав над труною:
Якусь старчиху дїдько взяв…
Що-ж? Менше хоч одною!
Яке нам дїло, що́ і як
Тебе збороло в сьвіт?
Шанують злиднї твій кістяк
В незмінному лахміттї.
Заїла скнарість клята всїх:
В ганчірку трупа вбрали,
Хреста одломок як на сьміх
На вбогий гріб поклали!
Але померший не зважа…
Збула до всього жаль ти;
Нїщо тебе не обража —
Нї людська злість, нї жарти!