Старі і молоді.
— Ви молоді ще мудрувати;
Ось поживіть, як ми!
А то схотїли старшувати, —
Чи вже пак не уми!
Ви молоді; міцний ваш голос;
А дїло з вас яке?
Нехай посивіє перш волос,
Навчить життє важке!
Нехай з огню лиш стане попіл;
Повірте сим словам:
Думки, незборкані як сокіл,
Пошкодять всюди вам!
— Еге! Над вами лїг туманом
Густим минулий час;
То раді-б ви цупким кайданом,
Скувать до гурту й нас.
Але… Що дїяти з грядущим?
Бо ми його творцї;
Зо стягом волї невмирущим
Всї вийдемо в руцї!
Хто оборонить ваші хати
Від ворога і тьми?
Хто ваших доньок покохати
З'уміє так, як ми?
Так прямуваннє наше хибне?
Даремно кричите!
Шанують скрізь волосє срібне,
А люблять золоте!
Ми — щирі в нашім запаленнї,
Розмай — нам залюбки;
А скільки лиха ви, смиренні,
Робили потайки?
|
