Доля (1897)/Три стежки ти протерла…
| ◀ Вподовж луки, вподовж поля… | Доля «Три стежки ти протерла…» (Марія Конопницька) |
До раби ▶ |
|
Три стежки ти протерла,
Недоле наша — доле!
В той бік прямує перша,
Де орють шанське поле;
Друга веде лїворуч,
До коршми сяє біла,
А третя на той цвинтар,
Де спить родина мила.
Від трудового поту
На одній стоять роси;
На другій — з тата, з мами
Сьміють ся дїти босі.
На третїй — лїтним ранком
Цьвіркливий коник скаче,
Хрести погнулись чорні,
Березка тихо плаче.
По тих стежках люд вбогий
В сермягах водить скруха…
Хто-ж шлях йому покаже
У сьвітле царство духа?