Доля (1897)/Як же брать тебе, дївчино…

by Павло Граб

◀ Годї вам, холодні роси…

Доля Павло Граб «Як же брать тебе, дївчино…» (Марія Конопницька) пер.: Павло Грабовський

Сьвітять зорі, сьвітять… ▶

Львів: 1897

Як же брать тебе, дївчино,
 Як же тебе брать,
Що з білої хати батько
 Не хоче віддать?…
Я не птах собі крилатий,
 Я собі не птах,
Щоб з тобою злетїть вгору,
 Минуть трудний шлях!
Я не дух собі, коханко,
 Я собі не дух,
Щоб з землї тебе здмухнути,
 Мов із квітки пух!
Я не мгла собі вечірня,
 Я собі не мгла,

Щоб тебе від дня ясного
 Заховать могла!
Я не гріб собі, дївчино,
 Я собі не гріб,
Щоб з неволї шлюб нам взяти, —
 Вічний шлюб взяли-б!
Ой, падають з верби сльози,
 Падають дрібні…
Та колиж ти, моє сонце,
 Зазориш менї?