Доля (1897)/Годї вам, холодні роси…

Доля
Павло Граб
«Годї вам, холодні роси…» (Марія Конопницька)

Львів: 1897

Годї вам, холодні роси,
Випадати,
Бо ми голі, бо ми босі,
Стужа в хатї.
Хиба менше, анїж треба,
Плачуть очі,
Що сипетесь срібром з неба
Серед ночі?

Колиб лишень вподовж поля
Походити,
Сльози ті, що ллє недоля,
Всї злїчити…

Наглий страх женця забрав би
Враз на нивах,
Бо кріваві снопи мав би
По тих жнивах!

Гляне сонце, як і досї,
На долину,
Обігріє, випє роси
За годину:
Море-ж наших слїз чи зможе
Воно спити?
Хиба землю спалиш, Боже,
Всю на сьвітї!