До ефективних суспільств/Україна/Демократична регресія

Матеріал з Вікіджерел

ДЕМОКРАТИЧНА РЕГРЕСІЯ
(1999–2004 РОКИ)

На пораду, що йому треба “вичистити стайню” перед виборами 1999 року, Кучма щиро відповів мені, що зможе це зробити тільки після виборів. Він переміг не через свою популярність, а завдяки нестабільності опозиційної коаліції. Перших два роки президент і його адміністрація ведуть справи ще досить нормально, хоча вже з деякими проявами автократизму. Восени 1999 року впроваджується аграрна реформа, яка стала одним зі стимулів економічного відродження. Це відродження, однак, почалось у січні 2000 року з призначенням Віктора Ющенка на посаду прем'єр-міністра і Юлії Тимошенко — віце-прем'єром, відповідальним за енергетичний сектор. Ця двійка працює дуже ефективно. Юлія Тимошенко змушує виробників і дистриб'юторів електроенергії перейти з бартерних на монетарні трансакції і, відповідно, робити фінансові звіти й платити податки. Швидке зростання доходів до бюджету дозволило уряду сплатити заборгованість працівникам, пенсіонерам, що збільшило попит на товари і послуги, й після дев'ять років спаду ВВП починає зростати до 9 % на рік. Водночас уряд посилює працю в напрямі євроінтеграції.

Кучма вбачає в успіху Ющенка й Тимошенко для себе небезпеку, боїться, що вони стануть його політичними конкурентами. Без поважних на те причин, він розпускає уряд у квітні 2001 року, і прем'єром стає Віктор Янукович — особа з неясним минулим, але з іміджем “доброго господаря Донецька” і людини, більш прийнятної для Путіна. Економіка й далі працює більш-менш нормально, але демократія зазнає тиску, особливо після того, як Медведчук стає головою адміністрації Кучми. Вбивство Ґонґадзе, плутанина довкола цієї справи, скандали навколо продажу зброї — все це “темна доба” режиму Кучми–Медведчука. У суспільстві зростає незадоволення, особливо у західних і центральних областях, організовуються демонстрації “Україна без Кучми”, що супроводжуються побиттям та арештами демонстрантів.