дранка
|
|
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное белье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драни́ця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное белье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в нього ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937