дубала

дубала

Дубала́, нар. Дыбомъ, вверхъ ногами. Дубала стати. См. Дубора.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дубала́, нар. Дыбом, вверх ногами. Дубала стати. См. Ду́бора.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дубала́, нар. Дыбом, вверх ногами. Дубала стати. См. Дубора.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937