Думи і мрії/Обгорта' мене туга, болить голова…

Матеріал з Вікіджерел
Думи і мрії
Леся Українка
Відгуки (1896—1899)
З пропащих років
Обгорта' мене туга, болить голова…
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Обгорта мене туга, болить голова…
Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899
2.

Обгорта' мене туга, болить голова,
 Стїна й стеля гнїтять мов темниця…
Деж ви, де, мої щирі, одважні слова?
 Де подїлась моя чарівниця,

Молода моя муза, і горда й смутна,
 Жалібниця-порадниця тиха?
Я ж без неї тепера така самотна́,
 Серед сьо́го безкрайного лиха.

Сеє лихо моє, мов туман в осени
 Без краси-блискавицї, без грому,
Без раптового вихрю буйно́ї весни,
 Що гуляє по гаю густому.

Навіть муза боїть ся вступити сюди
 В сей осїннїй туман небарвистий,
Кличе зда́лека: „Встань і за мною ходи
 Тим шляхо́м, що сїяє сріблистий.

„Кожна зірочка снїгу нам буде в оча́х
 Наче справжняя зірка зоріти,
Будуть зорі встилати розложистий шлях,
 Наче шлях тріумфатора квіти.


„Будуть снїжнії зорі таночки вести
 З буйним вітром, мов ко́ло дївоче.
Адже правда, моя вихованко, і ти
 До зірок полинула б охоче?“…

Вабить, кличе далекая муза мене,
 Мов гарячка наводить примари,
А навколо туман наче море сумне…
 Чом його не розвіють сї чари?

19 I. 1897 р.