Думи і мрії/Слово, чому ти не твердая криця

◀ На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи

Думи і мрії
Леся Українка
Невільничі піснї
Слово, чому ти не твердая криця

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Слово, чому ти не твердая криця

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899

*^**

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскрить ся?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тілько-ж ти кров з мого сєрця прольлєш,
Вражого-ж серця клинком не пробєш…

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скілько достане снаги менї й хисту,
Потім її почеплю при стїнї
Іншим на втїху, на смуток менї.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залїзо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеть ся з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Местники дужі приймуть мою зброю,
Кинуть ся з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, нїж служиш ти хворим рукам!

25/XI. 1896 р.