Думи і мрії/Слово, чому ти не твердая криця
| ◀ На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи | Думи і мрії Невільничі піснї Слово, чому ти не твердая криця |
Відгуки ▶ |
|
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскрить ся?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тілько-ж ти кров з мого сєрця прольлєш,
Вражого-ж серця клинком не пробєш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скілько достане снаги менї й хисту,
Потім її почеплю при стїнї
Іншим на втїху, на смуток менї.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залїзо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеть ся з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Местники дужі приймуть мою зброю,
Кинуть ся з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, нїж служиш ти хворим рукам!
25/XI. 1896 р.
