Думи і мрії/На вічну память листочкови
| ◀ Fiat nox | Думи і мрії Невільничі піснї (1895—1896) На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи |
Слово, чому ти не твердая криця ▶ |
|
На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи.
Ой палка ти була, моя пісне!
Як тебе почала я співати,
В мене очи горіли мов жар,
І зайняв ся у грудях пожар.
Хтїла я тебе в серцї сховати,
Та було моє серденько тїсне,
Ой палка ти була, моя пісне!
Так, була моя пісня палка́.
Вислухала товаришка спів,
Мов троянда уся паленїла
І сльоза в неї в очах бренїла
Від горячих, невтримливих слів,
І тремтїла подана рука…
Так, була моя пісня палка́.
Ти занадто палка́, моя пісне!
Як настала трівожна година,
Запалило ся слово в кінець
І спалило тонкий папірець…
Замість піснї летить пожарина.
Ой, глядїть, знову іскорка блисне!
Ти занадто палка́, моя пісне!
26/XI. 1896 р.