Думи і мрії/Як дитиною бувало…

Думи і мрії
Леся Українка
Відгуки (1896—1899)
Як дитиною бувало…

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Як дитиною, бувало…

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899

*^**

Як дитиною бувало
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

„Що, болить?“ мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда —
Щоб не плакать, я сьміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчить ся драма,
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, —

Безпощадній зброї сьміху
Я бою ся піддаватись
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сьміятись.
2 II. 1897 р.