ЕУ/Рада Міністрів УРСР

◀ Рада колгоспів УРСР

Енциклопедія українознавства Рада Міністрів УРСР

Рада Народних Комісарів ▶

Рада Міністрів УРСР, найвищий орган держ. управління в УРСР, наступник Ради Нар. Комісарів (з 1946). Р. М. твориться формально Верховною Радою в складі гол., перших заступників і заступників голови, мін. та керівників ін. союзно-респ. органів. У дійсності ж усі персональні справи Р. М. ухвалює ЦК КПСС у погодженні з ЦК КДУ. Теоретично Р. М. є колеґіяльним органом; основні справи вирішуються більшістю голосів чл. уряду. Для оперативного вирішення поточних справ у Р. М. існує внутр. президія Р. М. УРСР (раніше бюро), складена з гол., його заступників, гол. Держпляну та кількох мін. Матеріяли про внутр. діяльність Р. М. не публікуються.

У рамках компетенцій УРСР, як союзної респ., Р. М. організує роботу респ. апарату управління і очолює його. Згідно з ст. 43 конституції УРСР Р. М. УРСР: а) координує й унапрямлює роботу мін-в та ін. підпорядкованих їй установ; б) ухвалює заходи для здійснення нар. госп. пляну; в) ухвалює заходи для здійснення респ. і місц. бюджету; г) ухвалює заходи для забезпечення гром. ладу, захисту інтересів держави й охорони прав громадян; ґ) керує й перевіряє роботу виконкомів обл. рад; д) творить у разі потреби спеціяльні комітети й гол. управління при Р. М. УРСР у справах госп. і культ. будівництва; е) керує орг-цією військ. формувань УРСР; є) здійснює керівництво в галузі зносин з чужоземними державами, виходячи з встановленого в СССР заг. порядку у взаєминах союзних респ. з чужоземними державами.

Заг.-союзні мін-ва й відомства мали до 1965 в УРСР своїх уповноважених, які входили до складу Р. М. і діяльність яких на території УРСР координувала Р. М. УРСР. Своєю чергою Р. М. УРСР має Постійне представництво УРСР при Р. М. СССР для постійного зв’язку поміж держ. апаратами СССР і республіки.

Формально P. M. УРСР підзвітна й відповідальна тільки перед Верховною Радою УРСР, а в період між її сесіями перед Президією Верховної Ради УРСР. А тому що ці останні органи теоретично є найвищим представницьким органом УРСР і не підзвітні відповідним союзним органам створюється враження, що УРСР є справді суверенною респ., а Р. М. — її найвищим адміністративним органом, незалежним від Р. М. СССР. Однак такий погляд не відповідає дійсності з таких причин:

а) Р. М. УРСР діє на основі заг.-союзних законів. Вона видає постанови й розпорядження на основі й на виконання законів СССР і УРСР, постанов і розпоряджень Р. М. СССР, отже не є суверенним органам УРСР, а залежним від Москви виконавчим органом.

б) Р. М. СССР має право «в межах своїх компетенцій» (практично необмежених) касувати постанови й розпорядження Р. М. УРСР.

в) Гол. Р. М. УРСР входить з уряду до складу Р. М. СССР, отже всі акти Р. М. СССР для нього безпосередньо обов’язкові.

г) Крім гол., чл. Р. М. є мін. та керівники відомств, комітетів тощо. Ці органи мають перев. союзно-респ. характер і підпорядковані відповідному союзно-респ. органові в Москва. Тільки дуже нечисленні респ. мін-ва (5 — 7) підпорядковані безпосередньо Р. М. УРСР.

ґ) Р. М. УРСР має свої компетенції, себто вона уповноважена заг.-союзними законами й органами до виконування певних конкретних завдань чи функцій на території УРСР. Радянська теорія і практика називає ці повноваження «правами» Р. М. УРСР. Насправді, це не права, а обов’язки супроти відповідних заг.-союзних органів.

д) Призначення осіб на посади чл. Р. М. УРСР, мін.-рів, їх заступників та ін. чл. урядового апарату де факто належить до компетенції союзної номенклатури ЦК КПСС. Обсяг «прав» Р. М. УРСР мінявся разом з політикою уряду СССР. Найширший він був у 1957 — 62, після чого почала відновлюватися централізація з обмеженням прав Р. М. УРСР. Тепер він такий: у галузі плянування нар. госп-ва Держплян УРСР, що, крім підпорядкування Держплянові СССР, підпорядкований також Р. М. УРСР, виробляє проєкти плянів розвитку нар. госп-ва респ. з усіх галузів союзно-респ. та респ. пром-сти, а щодо заг.-союзної пром-сти може робити свої пропозиції. Р. М. УРСР має право затверджувати для йому підлеглих підприємств респ. пляни продукції пром. виробів, що виробляються і повністю споживаються в респ., а також пляни розподілу тих виробів за номенклятурою та в об’ємі, узгідненому з Держлляном СССР. Р. М. УРСР має деякі права у галузі інвестування, фінансування праці та заробітної платні. Дуже обмежені права Р. М. має у бюджетовій ділянці. Бюджет УРСР базується на затвердженому сесією Верховної Ради СССР Держ. бюджеті, СССР на кожний рік. Уряд СССР є відповідальний лише за виконання бюджету через, мін-во фінансів СССР, мін-ва СССР, а також через Ради Мін. союзних республік. Рада Мін. УРСР зосереджується перед усім на проблеми реалізації бюджету держ. органами, підприємствами та орг-ціями. В рамах такої дуже обмеженої бюджетної політики Р. М. УРСР може лише до певної міри стимулювати госп. та культ. розвиток на місцях.

Конкретний зміст і обсяг компетенцій Р. М. УРСР кожночасно визначаються законними актами й директивами відповідних центр. органів у Москві. Керування, напр., орг-цією військ. формувань обмежується перев. обліком військовозобов’язаних.

Відповідно до змін політики центру змінюються і «права» та склад Р. М. УРСР: ліквідація респ. й союзно-респ. мін-в на користь заг.-союзних чи відновлення попередніх. 1968 до складу Р. М. УРСР входили 44 чл.: 19 союзно-респ. мін., 14 керівників держ. комітетів, комітетів і управлінь (також союзно-респ. категорій) та 5 респ. мін-в. Гол. Р. М. УРСР від 1946 р. були: М. Хрущов (1946 — 47), Д. Коротченко (1947 — 54), Н. Кальченко (1954 — 61), В. Щербицький (1961 — 63 і 1965 — 72), І. Казанець (1963 — 65), О. Ляшко (з 1972)

Стан Р. М. УРСР на 1. 4. 1973: 28 союзно-респ. і тільки 6 респ. мін. та 17 державних комітетів і гол. управлінь. Гол. Р. М. УРСР — Ляшко Олекcандер (До 26. 5. 1972 — Щербицький Володимир); перші заступники гол. Р. М. УРСР: Кальченко Никифор і Ващенко Григорій, заступники гол. Р. М. УРСР: Андріянов Сергій, Бурмистров Олександер, Розенко Петро (він же гол. Держпляну УРСР), Семичастний Володимир, Степаненко Ігор, Тронько Петро і Шевчук Григорій. Союзно-респ. мін.: будівництва підприємств важкої індустрії УРСР — Лубенець Григорій, вищої і сер. спеціяльної освіти — Даденков Юрій, внутр. справ — Головченко Іван, вугільної пром-сти — Худосовцев Микола, геології — Шпак Петро, енерґетики і електрифікації — Макухін Олексій, заготівель — Стафійчук Іван, закордонних справ — Шевель Юрій, зв’язку — Сінченко Юрій, культури — Єльченко Юрій, «легкої пром-сти — Касьяненко Олег, ліс. госп-ва — Лук’янов Борис, ліс. і деревообробної пром-сти — Грунянський Іван, меліорації і водного госп-ва — Гаркуша Микола, монтажних і спеціяльних будів. робіт — Багратуні Георгій, м’ясної і молочної пром-сти — Сенніков Анатолій, освіти — Маринич, Олександер, охорони здоров’я — Братусь Василь, пром. будівництва — Арешкевич Василь, пром-сти будів. матеріялів — Бакланов Григорій, сіль. будівництва — Михайлов Микола, сіль. госп-ва — Погребняк Петро, торгівлі — Старунський Володимир, фінансів — Барановський Анатолій, харч. пром-сти — Санов Микола, чорної металюрґії — Куликов Яків, юстиції — Зайчук Володимир, радгоспів — Попльовкін Трохим. Респ. мін.: автомобільного транспорту — Головченко Федір, будівництва і експлуатації автомобільних шляхів — Шульгин Микола, комунального госп-ва — Площенко Володимир, місц. пром-сти — Гаєвський Юрій, побутового обслуговування населення — Шпаковський Лев, соц. забезпечення — Федоров Олексій; гол. держ. комітетів Р. М. УРСР: у справах будівництва — Бурка Михайло, цін — Вінюков Іван, по проф.-техн. освіті — Іщенко Дмитро, по використанню трудових ресурсів — Денисенко Олексій, по телебаченню і радіомовленню — Скачко Микола, у справах в-в, поліграфії і книжкової продукції — Білогуров Микола, по кінематографії (Держкіно УРСР) — Большак Василь, по охороні природи — Вольтовський Борис, по нагляду за безпечним веденням робіт у пром-сті й гірничому нагляду — Нирцев Михайло. Гол. Комітету нар. контролю УРСР — Маленкін Андрій, гол. Комітету держ. безпеки при Р. М. УРСР — Федорчук Віталій, гол. Укр. об’єднання Р. М. УРСР «Укрсільгосптехніка» — Момотенко Микола; начальники: гол. управління Р. М. УРСР по садівництву, виноградництву й виноробній пром-сті — Мельніков Олег, по матеріяльно-техн. постачанню — Тичинів Віктор, по нафтопереробній і нафтохем. пром-сті — Лісничий Григорій, Центр. Статистичного Управління при Р. М. УРСР — Вертіков Дмитро.

Б. Л.

Література: АН УРСР. Історія держави і права Укр. РСР (1917 — 1960). К. 1961; Барабашев Г., Шеремет К. Советское строительство. М. 1955; ред. Кравчук С. Государственное право СССР. М. 1967; АН УРСР; ред. Козлов Ю. Історія держави і права Укр. РСР (1917 — 37), т. I, (1937 — 67), т. II. К. 1967.